Основи загальної психології. Том I - Оксана Василівна Полозенко
б) гуманістичної психології;
в) біхевіоризму;
г) гештальт-психології.
8. Словесно зафіксоване й відносно узгоджене уявлення людини про себе, — це:
а) самооцінка;
б) «Я»-концепція;
в) «Я»-ідеальне;
г) «Я»-професійне.
9. Найменш широким за змістом є поняття:
а) суб’єкт діяльності;
б) особистість;
в) індивід;
г) індивідуальність.
10. Вищий етап онтогенетичного розвитку людини в суспільстві — це:
а) суб’єкт діяльності;
б) особистість;
в) індивід;
г) індивідуальність.
11. Представникам якої концепції розвитку особистості належить твердження, що соціально-психічні якості людини детерміновані біологічними факторами і їх розвиток не залежить від соціального впливу, а відтак і процесу виховання:
а) біологізаторської;
б) перформізму;
в) соціобіологізму;
г) генетико-соціальної?
12. Представникам якої концепції розвитку особистості належить твердження, що духовні якості людини, закладені в зародковій речовині, передаються спадково, а тому фізичний та психічний розвиток людини є проявом кількісного зростання спадкових задатків:
а) біологізаторської;
б) перформізму;
в) соціобіологізму;
г) генетико-соціальної?
13. Представники якої концепції розвитку особистості перебільшують ролі біологічних чинників стосовно соціальних та культурних:
а) біологізаторської;
б) перформізму;
в) соціобіологізму;
г) генетико-соціальної?
14. Представникам якої концепції розвитку людини належить думка про однакову роль як біологічних, так і соціальних факторів у становленні особистості:
а) біологізаторської;
б) перформізму;
в) соціобіологізму;
г) генетико-соціальної?
15. Представники якої концепції розвитку людини заперечували вплив біологічних факторів, надаючи перевагу соціальним: душа новонародженої дитини подібна до чистої дошки і формується лише під впливом середовища й виховання:
а) соціологічної;
б) перформізму;
в) соціобіологізму;
г) генетико-соціальної?
16. Які учені є прихильниками твердження, що природа людини не біосоціальна, а більш специфічна: поняття «Людина» співвідноситься із поняттям «культура», де біологічне і соціальне знаходяться в перетвореному (соціалізованому, окультуреному) вигляді:
а) Л. Губерському, В. Андрущенко, М. Михальченко;
б) Ж. Моно, Т. Добжанському, Е. Майру;
в) Р. Декарту, Ж. Ламетрі, I. Канту;
г) Р. Тріверсту, Е. Фромму, Б. Скіннеру?
17. Згідно з підходом А. Петровського, внутрішньоіндивідна (інтеріндивідна) підсистема структури особистості включає в себе такі компоненти:
а) темперамент, характер, здібності людини та всі характеристики її індивідуальності;
б) підсистему, яка виявляється у спілкуванні з іншими людьми і в якій особистісне виступає як прояв групових взаємовідносин, а групове — у конкретній формі проявів особистості;
в) вимір особистості через «внески», які вона робить для інших людей;
г) Ід, Его, Суперего.
18. Згідно з підходом А. Петровського, інтраіндивідна підсистема
структури особистості включає в себе такі компоненти:
а) темперамент, характер, здібності людини та всі характеристики її індивідуальності;
б) підсистему, яка виявляється у спілкуванні з іншими людьми і в якій особистісне виступає як прояв групових взаємовідносин, а групове — у конкретній формі проявів особистості;
в) вимір особистості через «внески», які вона робить для інших людей;
г) Ід, Его, Суперего.
19. Згідно з підходом А. Петровського надіндивідна (метаіндивідна) підсистема структури особистості включає в себе такі компоненти:
а) темперамент, характер, здібності людини та всі характеристики її індивідуальності;
б) підсистему, яка виявляється у спілкуванні з іншими людьми і в якій особистісне виступає як прояв групових взаємовідносин, а групове — у конкретній формі проявів особистості;
в) вимір особистості через «внески», які вона робить для інших людей;
г) Ід, Его, Суперего.
20. Система спонукань, що визначає вибірковість ставлень та активність особистості, - це:
а) вольова комунікативність;
б) сенситивність;
в) спрямованість;
г) інтерактивність.
21. Основними проявами спрямованості є:
а) темперамент, характер, здібності;
б) потреби, мотиви, ціннісні орієнтації, рівень домагань;
в) відчуття, сприймання, пам’ять, мислення;
г) воля, емоції, почуття.
22. Саморегуляцію розрізняють за типами:
а) діяльнісний, операційний, когнітивний, процесуальний;
б) гіпертимний, демонстративний, педантичний, збудливий;
в) морально-вольовий, аморально-вольовий, абулічний, імпульсивний;
г) генетичний, структурно-функціональний, динамічний, когнітивний.
23. Якому типу саморегуляції належить така характеристика: позитивний тип, здатний на пориви та значні звершення. Така людина здатна домогтися соціально й особистісно значущих цілей попри будь-які труднощі, її здібності використовуються на повну силу і завдяки цьому розвиваються:
а) морально-вольовому;
б) аморально-вольовому;
в) абулічному;
г) імпульсивному?
24. Якому типу саморегуляції належить така характеристика: асоціальний тип, цілісний у своїй аморальності, розумний у визначенні способів досягнення намірів:
а) морально-вольовому;
б) аморально-вольовому;
в) абулічному;
г) імпульсивному?
25. Якому типу саморегуляції належить така характеристика: людина пасивна й байдужа до всього, легко піддається
