Чинність і дія кримінального закону в часі - Юрій Анатолійович Пономаренко
Відповідно до частини 3 статті 87 Цивільного процесуального кодексу України[217] (далі – ЦПК України) “коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк”. Частина 4 цієї ж статті встановлює, що “Останній день строку триває до 24 години…” Аналогічні положення містяться і в статті 89 КПК України, відповідно до частини 1 якої “при обчисленні строків не беруться до уваги той день і та година, від яких починається строк”, а частина 2 встановлює, що “при обчисленні строку добами строк закінчується о 24 годині останньої доби”. При цьому, правда, і в ЦПК України, і в КПК України міститься застереження про те, що якщо закінчення строку припадає на неробочий день, то останнім днем строку вважається наступний робочий день. Проте, уявляється, що для цілей визначення моменту набуття законом чинності таке положення не може бути застосоване. Конституційний Суд України, як відзначалося вище, слушно роз’яснює, що термін “дні” у закону означає календарні дні (будь-які: і робочі, і не робочі), якщо тільки інше спеціально не застережено. Стосовно строків, які мають сплинути від дня опублікування закону, до набуття ним чинності, на відміну від процесуальних строків, не застережено, що останній день цього строку має бути саме робочим. У зв’язку з цим, закон може набути чинності і в неробочий день, якщо в цей день закінчується встановлений Конституцією України десятиденний строк.
Таким чином, при ординарному (конституційному) порядку набуття кримінальним законом чинності, він набуває її о 24 годині останнього (десятого) дня після дня його опублікування. Іншими словами можна сказати, що він набуває чинності в 0 годин одинадцятого дня після дня його опублікування. Такий висновок, крім того, що він зумовлений застосуванням по аналогії положень процесуального законодавства про обчислення процесуальних строків, підтверджується і догматичним тлумачення частини 5 статті 95 Конституції України та частини 1 статті 4 КК України. Оскільки в них говориться, що закон набуває чинності через десять днів (точніше було б сказати – діб) з дня його офіційного оприлюднення, то очевидно, що десятий день (точніше – доба), який настане після дня оприлюднення закону, має закінчитися повністю. При цьому першим днем з дня опублікування закону є день, наступний за тим, який вказаний на офіційному друкованому засобі масової інформації, де вперше був опублікований закон.
Такий порядок встановлення моменту набуття законом чинності мав би у майбутньому отримати законодавче закріплення, наприклад, у Законі України “Про закони і законодавчу діяльність”. Тим паче, що позитивний іноземний досвід в цьому плані є. Так, наприклад, Законом Народної Республіки Болгарія від 29 березня 1973 року “Про нормативні акти” було прямо передбачено, що строк, який має сплинути до моменту набуття законом чинності, закінчується о 24 годині останнього дня[218]. Уявляється, що положення подібного змісту може міститися і в українському законодавстві.
Із чотирнадцяти законів, якими за станом на 1 червня 2004 року вносилися зміни до КК України 2001 року, жоден не набував чинності в ординарному (конституційному) порядку. Останнім із законів, якими вносилися зміни до КК України 1960 року, і який набув чинності в ординарному порядку, був Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін і доповнень до Кодексу про шлюб та сім'ю України"[219]. Він був опублікований у “Голосі України” 17 квітня, в “Урядовому кур'єрі” 18 квітня, в “Офіційному віснику України” 30 квітня, а у “Відомостях Верховної Ради України” 16 вересня 1998 року. Отже, рахуючи від першої офіційної публікації, цей закон набув чинності о 24 годині 00 хвилин 27 квітня (або в 0 годин 00 хвилин 28 квітня) 1998 року. Саме в цей момент закінчився десятий день після першого офіційного оприлюднення цього закону.
Значно більш поширеним є екстраординарний (законний) порядок, набуття кримінальним законом чинності, коли такий закон набуває її не через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, а з іншого моменту, ним же і визначеного. Саме в такому порядку набували чинності не тільки всі закони про внесення змін до КК України 2001 року (за станом на 1 січня 2004 року), а й більшість законів про внесення змін до КК України 1960 року, прийнятих в останні роки його чинності. При цьому практика законодавствування свідчить про те, що при екстраординарному порядку набуття законом чинності визначення моменту, з якого він є чинним, може здійснюватися чотирма способами. По-перше, законодавець може встановити інший, більш тривалий, ніж при ординарному порядку, строк, який має сплинути від дня офіційного оприлюднення закону до дня набуття ним чинності. В принципі, можливе встановлення і строку, меншого за десять днів, проте стосовно
