Нюрнберґ-2 - Левко Лук'яненко
2) систематично порушувалися права людини, репресій зазнавали цілі групи населення, виділені за політичними, релігійними чи етнічними ознаками всупереч тому, що Народна Республіка Болгарія ще 1970 року підписала міжнародні акти, які гарантують права людини;
3) порушувалися головні засади демократичної й правової держави, міжнародні договори та чинні закони, при цьому інтереси комуністичної партії та її представників ставилися вище від закону;
4) при переслідуванні громадян влада використовувала всі можливості, а саме:
а) страти, нелюдський в’язничний режим, тюремно-трудові концтабори, катування, жорстоке мордування;
б) як засіб політичних репресій застосовували примусовий огляд і запроторення до психіатричних лікарень;
в) позбавлення права власності;
г) перешкоджання і заборону на здобуття освіти та праці за фахом;
д) перешкоджання вільному пересуванню всередині країни та за її межами;
е) позбавлення громадянства;
5) безкарно коїли злочини та надавали незаконні привілеї особам, які брали участь у злочинах і переслідуванні інших осіб;
6) інтереси країни підпорядковувалися інтересам іноземної держави, аж до нівелювання національної гідності та практичної втрати державного суверенітету.
Ст. 3. (2) Зазначені на стор. 1 та стор. 2 обставини дають підстави оголосити злочинним комуністичний режим, що існував у Болгарії від 9 вересня 1944 р. до 10 листопада 1989 р.
(2) Болгарська комуністична партія, подібно до інших організацій, заснованих на комуністичній ідеології, брутально порушувала права людини та принципи демократії, тому вона є злочинною організацією.
Ст. 4. Усі дії осіб, які впродовж зазначеного періоду були спрямовані на опір і скасування комуністичного режиму та його ідеології, — справедливі, морально виправдані й варті пошанування.
Закон схвалений 38-ми Народними зборами 26 квітня 2000 р. і скріплений офіційною печаткою Національних зборів.
Голова
Народних зборів Й. Соколов
З оригіналом згідно: Директор Дирекції «Адміністративна служба»:
М. Русева»
Додаток З
Міністрові юстиції України Станік Сюзанні Романівні Української республіканської партії
ЗАЯВА
Про незаконність існування в Україні Комуністичної партії України та її заборону
Закон України «Про політичні партії в Україні» за 05.04.01 забороняє партії, (ст. 5) … якщо їхні програмні цілі або дії спрямовані на:
1) ліквідацію незалежності України,
6) пропаганду … насильства…;
7) посягання на права і свободи людини.
Програмою Комуністичної партії України передбачено ліквідацію незалежності України шляхом:
«— відродження на новій основі союзу рівноправних братніх народів як добровільне об’єднання суверенних соціалістичних держав, входження до якого відповідає найвищим інтересам народу України» (Програма КПУ, «Комуніст». — Київ, 1996. — С. 9);
«Оскільки компартії в колишніх союзних республіках нині діють як самостійні політичні організації, КПУ виступає за їхній рівноправний міцний союз, розглядає його як необхідну передумову та могутню підойму відродження Союзу братніх народів. З цією метою вона бере активну участь у роботі СКП — КПРС як один із її рівноправних членів». (Там само, с. 43)
В обох випадках Програма КПУ говорить про «відродження» «Союзу братських народів», отже, повернення того Союзу, який був фактично до 24 серпня 1991 року і юридично до 8 грудня 1991 року.
До 1991 року Україна не була незалежною державою, таким чином, КПУ, прагнучи повернути Україну в стан до проголошення незалежності, ставить собі у програмі мету ліквідувати незалежність України.
Пункт 1 статті 5 Закону України «Про політичні партії в Україні» від 05.04.01 забороняє діяльність в Україні таких партій. З огляду на це Українська республіканська партія вимагає заборонити КПУ на цій підставі.
Програма КПУ передбачає пропаганду насильства.
У ній сказано: «Теоретичною та ідеологічною основою Компартії України є вчення Маркса—Енгельса—Леніна» (там само, с. 8).
Марксистсько-ленінське вчення обґрунтовує насильницьке захоплення влади, насильницьке утримання влади і насильницьке поборювання прихильників усіх інших ідеологій.
«Вона (КПУ — автор заяви) вважає себе наступницею ідей і традицій Комуністичної партії України, яка діяла до заборони в серпні 1991 року» (там само, Статут КПУ. — С. 47).
Ось ідеї КПУ: «Когда придет наш час, мы не будем прикривать терроризм лицемерными фразами» (К. Маркс, т. 6, с. 548).
Їхній час прийшов (у Росії — з 1917, в Україні — з 1919–1921 рр.) і вони заборонили всі політичні партії, встановили жорстоку диктатуру своєї партії, паралізували політичну, економічну та будь-яку іншу людську ініціативу і за 70 років свого кривавого панування знищили в Союзі 120 млн, в Україні — близько половини населення. Традиції, дотримуватися яких програма КПУ зобов’язує своїх членів — це жорстока диктатура єдиної партії, голодомори, винищення цілих суспільних верств, зросійщення, підрив етнічної сутності української нації, це панування терористичними методами абсолютної меншості над абсолютною більшістю.
Пропаганда цих ідей і традицій — це пропаганда насильства. Пункт 6 статті 5 Закону України «Про політичні партії в Україні» від 05.04.01 забороняє в Україні діяльність партій, які пропагують насильство, тому Українська республіканська партія вимагає заборони КПУ на цій підставі.
КПУ замахується на права і свободи людини.
«Комуністична партія України бере свій початок у створеній В. І. Леніним партії більшовиків…» (Програма КПУ, «Комуніст». — Київ, 1996. — С. 38)
«Ми відкидаємо заклики, від кого б вони не виходили, "розірвати з марксизмом-ленінізмом…"» (там само, с. 38).
КПУ заявляє, що на більшовицьких засадах і марксизмі-ленінізмі вона покращить суспільно-політичні умови в Україні, відродить економіку і зробить трудящих щасливими.
Як більшовицькі вожді дбали про людей у 20-ті голодні післявоєнні роки — видно з їхніх закордонних рахунків, на які тільки у 1920-му році надійшло:
від Троцького — 11 млн дол. в американський банк і 90 млн швейц. франків у Швейцарський банк;
від Дзержинського — 80 млн франків у Швейцарський банк;
від Леніна — 80 млн франків у Швейцарський банк (список газети «Нью-Йорк таймз» з цього питання подає шість прізвищ). (А. Быков. Такой неизвестный Ленин. — Луганск: Шлях, 1999. — С. 14.)
Ленін: «Без ВЧК и других подобных карательных репрессивных органов советская вдасть существовать не может.» (А. Быков, там само, с. 14).
А програма КПУ обіцяє Україні на основі ленінізму свободу й демократію!
Ленін каже: «Допустимо и возможно, что погибнет и 90% населения, чтобы оставшимся в живых 10% удалось дожить до всемирной революции и до социализма» (А. Быков, там само, с. 25).
А програма КПУ проголошує, що ніхто її не відірве від марксизму-ленінізму, а отже — ніхто її не зупинить у справі продовження ленінської людожерської політики!
«В совместной директиве Ленина и Свердлова весной 1919 г. по массовому физическому истреблению российского казачества … путем их поголовного истребления. Провести массовый террор против богатых казаков, истребляя их поголовно» (А. Быков, там само, с. 71).
Вище наведені цитати засновника партії більшовиків та програмна настанова КПУ їх
