Засадничі міфи ізраїльської політики - Роже Гароді
У будь-якому випадку, у ньому нічого немає про газові камери.
У французькому перекладі, наприклад, слова "витиснення жидів з життєвого простору німецького народу" переведене як "усунення жидів" з коментарем, що слово "усунення" означає "знищення"; тоді як насправді мова йде про "витиснення жидів". Той же фокус був пророблений в англійському та російському перекладах.
Однак, для того, щоб виразити свою рішучість витиснути жидів звідтіля, що вони називали своїм життєвим простором, німці більш охоче використовували інші олова, що мають той же зміст, такі як "Аусшаль-Тунг" (виключення, усунення) або частіше "Аусроттунг" (викорінювання). Останнє слово перекладають як "винищування", але по-німецькому "винищування" — "Ферніхтунг". Приклад: у своїй мові в Познані перед обергруппенфюрерами (генералами СС) 4 жовтня 1943 року Гіммлер сказав: "Я маю тепер на увазі евакуацію жидів, викорінювання жидівського народу… Жидівський народ буде викоренений… і т. д." Уточнюючи свою думку в наступній фразі, він ужив слово "Аусшальтунг" (P.S.1919.T.XXIX, с.145). Інакше кажучи: "Я думаю тепер про евакуацію жидів, про викорінювання жидівського народу й т. д." Але в "Досьє Ейхмана" Білліг перекладає: "Під евакуацією жидів я маю на думці винищування жидівського народу" (с.55) і "евакуація жидів, тобто, винищування" (с.47).
Інший приклад. У запису від 16 грудня 1941 року про свою бесіду з Гітлером (P.S.1517 T.XXVII, c.270) Розенберг використовує вираз "Аусроттунг дес Юдентумс". На засіданні 17 квітня 1946 року американський адвокат Додд переклав "винищування жидів" (том XI, с.562). Розенберг протестував, але дарма. Втім в промовах нацистів часто зустрічалося зворот "Аусроттунг дес Крістентумс", який щоразу перекладають як "викорінювання християнства з німецької культури" (див. Журнал з історії Другої світової війни, 1 жовтня 1956, с.62). І тільки коли мова йде про юдаїзм (Юдентум) або жидівський народ (дас юдіше Фольк), слово "Аусроттунг" перекладається як "знищення" і до того ж стосовно до людей, тоді як насправді йдеться про сутності.
Ванзейська конференція 20 січня 1942 року, на якій, як стверджують уже більше тридцяти років, нібито було ухвалене рішення про "знищення" європейських жидів, починаючи з 1984 року зникла з опусів навіть самих завзятих ворогів "ревізіоністів". У цьому пункті навіть їм довелося "ревізувати" свою історію: на Конгресі в Штутгарті в травні 1984 року ця "інтерпретація" була виведена із уживання.
Джерело: Еберхард Яккель і Юргем Ровер. "Вбивство жидів під час другої світової війни" DVA, 1985, с. 67.
В 1992 році Ієгуда Бауер назвав у газеті "Канадиєн Джуїш Ньюс" від 30 січня цю інтерпретацію Ванзейської конференції "глупою".
Врешті-решт, фармацевт Клод Прессак, який був зовсім недавно рупором ортодоксальних істориків-антиревізіоністів підтвердив цей новий перегляд ортодоксії. Він пише на с.35 своєї книги "Крематорії Освенціму" (вид. CNRS, 1993):
"20 січня в Берліні відбулася Ванзейська конференція. Хоча передбачалася акція "витиснення" жидів на Схід із згадуванням про "природний" відбір в процесі праці, ніхто тоді не говорив про промислову ліквідацію. У наступні дні та тижні не було ані дзвінка, ані телеграми, ані листа в будівельне управління Освенціма з приводу установок, призначених для цієї мети". Навіть у своїй підсумковій хронології він указує поруч із датою 20 січня 1942 року: "Ванзейська конференція щодо витиснення жидів на Схід" — с.114. Таким чином, замість "знищення" мова вже йде про "витиснення".
Також примітно, що у всій цій книзі, що має на меті "довести" тезу про знищення, не згадується більше документ, який після Ванзейських протоколів вважається самим важливим: лист Герінга Гейдріху від 31 липня 1941 року, у якому, як стверджували, "остаточне вирішення" означало "знищення", а не депортацію за межі Європи.
Під час процесу Цюнделя в Торонто в 1988 році виникла також суперечка про роль "айнзацкоманд", свого роду добровольчих загонів, яким гітлерівське верховне командування доручало знищення партизанів, які після блискавичного німецького наступу на Москву в 1941 році діяли в тилу німецьких військ, знищували склади та лінії зв'язку, щоб відрізати німецьку армію від її тилових баз. Цей опір було настільки ефективним, що Гітлер віддав айнзацкомандам наказ безжалісно знищувати партизанських командирів і політичних комісарів. Серед цих комісарів було багато жидів. Вони відігравали важливу роль і сміло йшли назустріч смерті.
На процесі в Торонто багато говорилося про участь цих жидів в опорі гітлеризму. Адвокат Цюнделя Крісті попросив історика Хілберга уточнити зміст нацистських наказів на цей предмет.
Крісті: Наказ, відданий айнзатцкомандам, зобов’язував: "Знищувати жидів — більшовицьких комісарів". А Ви перекладаєте: "Знищувати жидівський народ і жидівських комісарів". Так або не так?
Хілберг: Саме так.
Крісті: Таким чином, як Ви самі визнаєте, йшлося не про знищення жидів, а жидобільшовицьких політичних комісарів.
Хілберг: Гіммлер одержав наказ "вирішити проблему" (4-839).
Крісті: Мова йшла про проблему жидобільшовицьких комісарів. Це не означало: жидівську проблему. Адже йшла війна між комунізмом і нацизмом, чи не так?
Хілберг: Так, і політичні комісари, душа системи, підлягали розстрілу.
Крісті: Це не означало вбивства всіх жидів, які там перебували. Адже Гітлер вважав, що більшовизм — жидівського походження, і всі комісари — жиди?
Хілберг: Це була пропаганда. Але такий був намір із самого початку, з 22 червня 1941 року.
Крісті: Таким чином, для Вас мова йде про предмет віри?
Хілберг: Ні, це не предмет віри, це впевненість.
Крісті: Чи можете Ви мені показати другий наказ Гітлера?
Хілберг: Я сказав, що була вирішальна директива Гітлера, викладена Герінгом у листі Гейдріху 31 липня 1941… Цей текст готував Ванзейську конференцію.
Крісті: Це був наказ або лист Гітлера?
Хілберг: Ні.
Крісті: Ви написали у Вашій книзі: "Гітлер віддав другий наказ". Чи так ні?