Засадничі міфи ізраїльської політики - Роже Гароді
Гароді провів в ув'язненні 33 місяці. Вийшовши на волю в 1943 році, він не відразу повертається на батьківщину, залишається в Алжирі, де займається політичною діяльністю.
У жовтні 1944 року Роже Ґароді приїжджає до Франції, де його зустрічають як непримиренного борця з німецьким фашизмом. З жовтня 1944 бере активну участь у політичному житті Франції. Обраний депутатом Установчих зборів (1945–1946), Національних зборів (1946–1951), в 1956 році був обраний членом політбюро Комуністичної партії Франції (займає цей пост до 1970 року і вважається провідним ідеологом партії), віце-головою Національних зборів (1959–1962) і сенатором (1959–1962).
У 1952 році Ґароді призначають власним кореспондентом офіційної газети французьких комуністів "Юманіте" у Москві. Тут він працює над докторською дисертацією, дружить з видними партійцями та діячами культури. Відомий той факт, що Сталін не раз приймав Роже Гароді у себе в будинку. Гароді повертається на деякий час до Франції для захисту докторського ступеня в Сорбонні. У 1954 році він знову приїжджає до СРСР і стає доктором філософських наук.
У 1956 році Роже Ґароді переобирається до Парламенту депутатом від паризького округу.
Партійна кар'єра досягає свого апогею, коли він стає віце-президентом Національної Асамблеї. З 1961 року Гароді — член Політбюро. Він стає головним редактором французького теоретичного журналу "Койе де комунізм" ("Зошити комунізму") та керує одним з найбільших проектів — перекладу робіт Леніна на французьку мову.
У травні 1968 року на засіданні політбюро Ґароді критикує лідера Компартії Франції Жоржа Марше за недооцінку студентського руху. Потім він виступає проти радянського вторгнення в Чехословаччину і вступає в конфронтацію з комуністичними проводами Франції і СРСР. На черговому з'їзді Компартії Франції політична позиція Гароді визнається несумісною з установками КПФ; у квітні 1970 року його виключають з лав Комуністичної партії в якої він перебував 37 років. Ця звістка відразу дійшла до радянського керівництва: на одному з пленумів ЦК КПРС Леонід Брежнєв присвятив опальному комуністові цілу доповідь "Ренегат Ґароді".
У 1982 прийняв іслам. Змінивши своє ім'я на Раджу Джаруді, він починає стверджувати, що тільки цінності, встановлені ісламською культурою, можуть викоренити "терор і анархію". Висловлював переконання, що Аллах створив людину своїм халіфом (намісником), причому цей спадок призначений не обраним, але всім мусульманам. Мислитель так пояснював прийняття мусульманської релігії: "Так, сьогодні я мусульманин! Ви питаєте, чому я прийняв Іслам? Своїм вибором я випередив епоху."
Заперечує Голокост. Пояснював переслідування німецьких євреїв Гітлером тим, що 6 вересня 1939 року, вже після початку війни голова Єврейського агентства (Jewish Agency for Palestine) з офісом у Лондоні Хаїм Вейцман публічно оголосив, що євреї готові «битися за демократію на боці Великобританії». На думку Ґароді, «цей лист являв собою справжнє оголошення єврейським світом війни Німеччині».
(Інформацію взято з україномовної Вікіпедії)
Оглавление ВСТУП I. ТЕОЛОГІЧНІ МІФИ 1. МІФ ПРО "ОБІТНИЦЮ": ОБІТОВАНА ЗЕМЛЯ АБО ЗАВОЙОВАНА ЗЕМЛЯ? А) У християнському тлумаченні Б) У тлумаченні жидівських пророків 2. МІФ ПРО "БОГООБРАНИЙ НАРОД" 3. МІФ ПРО ІСУСА НАВИНА: ЕТНІЧНЕ ЧИЩЕННЯ II. МІФИ ДВАДЦЯТОГО СТОЛІТТЯ 1. МІФ ПРО СІОНІСТСЬКИЙ АНТИФАШИЗМ 2. МІФ ПРО НЮРНБЕРЗЬКЕ ПРАВОСУДДЯ а) Тексти б) Свідчення в) Знаряддя злочину 3. МІФ ПРО "ГОЛОКОСТ" 4. МІФ ПРО "ЗЕМЛЮ БЕЗ НАРОДУ, ДЛЯ НАРОДУ БЕЗ ЗЕМЛІ" III. ПОЛІТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ МІФУ 1. ІЗРАЇЛЬСЬКО-СІОНІСТСЬКЕ ЛОБІ В США 2. ІЗРАЇЛЬСЬКО-СІОНІСТСЬКЕ ЛОБІ У ФРАНЦІЇ 3. МІФ ПРО "ІЗРАЇЛЬСЬКЕ ЧУДО": ФІНАНСУВАННЯ ІЗРАЇЛЮ ЗЗОВНІ ВИСНОВОК а) Використання міфів з добрими цілями як етап гуманізації Людини б) Міф, замаскований під історію, і його політичне використання в) Фальшивки і критична історія
