власть советов (1918–1920 гг.). — Издательство Харьковского Университета, Харьков. 1966, ст.12. ">[31а *] Переїхавши через Дніпро, дивізія зосередилась у Дарниці, де було затверджено маршрут дальшого просування її частин. Першими виїхали Богданівці. 4 березня в Березані їх авангард наздогнав німецькі передові частини. Звідти і почався спільний наступ на станцію Яготин, підступ до якої обороняв чехословацький ар'єргардний відділ з броневиком[**]. Першими по залізничній лінії наступали німці, а за ними, в резерві, йшли Богданівці. Броневик, відкривши гарматний і кулеметний вогонь, примусив німців залягти і копати для себе окопи, Використавши момент, коли броневик під вогнем піхоти трохи відступив, німці знялися з позицій і почали обходити ворога з правого крила, а Богданівці зайняли їхні окопи. Тим часом броневик повернувся на попередню позицію і знову відкрив по окопах вогонь. "Цілий дощ кулеметних куль летів на ці окопи, які могли закрити тільки плечі і голову. Гарматні набої густо падали то перед лінією, то позаду неї, підкидаючи стовбури землі і диму. Старі козаки лежали й одстрілювались, а молоді гімназисти, що записалися в Києві, поховали голови в окопчики і не дихали. Один тільки командир сотні, сотник Кіриченко, стояв у цілий зріст І кричав на молодих, щоб не ховали голів і жартував на кожний вибух гранати".[32 *] Небезпечне становище Богданівців зліквідували німці, які захопили праве крило ворога і змусили його відступити.
Ворог, "понісши значні втрати", рубаючи телеграфні стовпи й руйнуючи мости, відступив "в безладді" до Гребінки, а ешелони Запорожців вільно просунулись до станції Кононівка.[32а] На підступах до Гребінки більшовики знову намагалися зупинити наступ українських і німецьких частин. Бої тривали два дні. Згідно з радянськими джерелами, Гребінку обороняли частини Василя Кіквідзе, командира 4-ї Української радянської армії, В його розпорядженні були загони київських робітників під командою Григорія Чудновського і Василя Боженка, загін В. X. Аусема з 500 бійців, Костромська колона мала 500 людей, Гребінківський революційний загін — 150 солдат, Харківський пролетарський загін — 250 чоловік і бронепоїзд під командою Л. Н. Макієвської-Зубок. Разом в розпорядженні Кіквідзе було приблизно 3000 бійців.[33] [34 *] Щоб зупинити наступ союзників, 4 березня 1918 р. інспектор артилерії фронту Кашкарьов у телеграмі до більшовицьких організацій в Севастополі наказував негайно вислати до Харкова відділ артилерії, артилеристів і всіх тих, які бажають служити при артилерії, бо становище на фронті стало критичним.[346 *] В березні в рамках допомоги державний банк РРФСР видав більшовикам на Україні 171621000 карбованців, а з військової допомоги — 120000 гвинтівок, 320 кулеметів, 5 мільйонів набоїв та інші боєприпаси. В кінці березня М. І. Подвойський, член колегії Наркому військових справ, наказав вислати до Харкова 100 інструкторів і 500 артилеристів для
