Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів
3. Засуджені до довічного позбавлення волі залучаються до праці тільки на території колонії з урахуванням вимог тримання їх у приміщеннях камерного типу.
4. Самодіяльні організації серед засуджених до довічного позбавлення волі не створюються. Для засуджених, які не мають загальної середньої освіти, у виправних колоніях утворюються консультаційні пункти.
5. Засуджені до довічного позбавлення волі мають право:
витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші, зароблені в колонії, в сумі до п’ятдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати;
одержувати один раз на шість місяців короткострокове побачення;
одержувати посилки (передачі) і бандеролі.
Засудженим надається щоденна прогулянка тривалістю одна година
(Частина 5 ст. 151 змінена Законом України від 28 грудня 2007 p. № 107-IV).
6. При сумлінній поведінці і ставленні до праці після відбуття десяти років строку покарання засудженому може бути дозволено додатково витрачати на місяць гроші в сумі двадцяти відсотків мінімального розміру заробітної плати.
7. Засудженим до довічного позбавлення волі може бути подано клопотання про його помилування після відбуття ним не менше двадцяти років призначеного покарання.
(Статтю 151 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 3559-IV від 16.03.2006 p.).
1. Про приміщення камерного типу див. коментар до ст. 140 КВК України.
Як зазначено у п. 8 ПВР УВП, у виправних колоніях максимального рівня
безпеки з триманням засуджених до довічного позбавлення волі у приміщеннях камерного типу на території, де розташовані ці об’єкти, розташовуються ДІЗО, ОК, камери для праці засуджених, карцер. Біля цих приміщень обладнуються дворики для прогулянки засуджених. У ПКТ обладнуються спеціальні ізольовані приміщення для проведення соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими, надання їм телефонних розмов, побачень з адвокатами, іншими особами та здійснення особистого приймання засуджених. У цих приміщеннях встановлюються вмуровані в підлогу або відкидні стіл і стілець для засудженого таким чином, щоб засуджений не мав змоги перешкодити представникові адміністрації УВП вільно вийти з камери.
Порядок обладнання ПКТ визначений у п. 17 ПВР УВП. Ці камери забезпечуються інвентарем та іншими предметами за нормами, встановленими переліком (додаток 5 до цих Правил).
Приймають їжу засуджені в камерах.
Особи, які тримаються у ПТК, забезпечуються жилою площею у розмірі, передбаченому законодавством (див. коментар до ст. 115 КВК).
2. Використаний законодавцем у ч. 1 статті, що коментується, термін «як правило» означає, що у ПКТ можуть утримуватись і більше, і менше засуджених до довічного позбавлення волі, але за умови дотримання норм жилої площі та забезпечення інших матеріально-побутових, санітарно-гігієнічних та інших прав засуджених (у виняткових випадках). Зокрема, кількість засуджених до довічного позбавлення волі щорічно в Україні зростає: так, на 145 осіб збільшилось їх число у 2006 р. — з 1218 (у 2005 р.) до 1363, причому кількість жінок збільшилась до 14 осіб, а тому виникають проблеми їх розміщення, включаючи створення цих місць у СІЗО та інших виправних колоніях. Крім цього, у необхідних випадках з метою захисту засудженого від можливих посягань на його життя з боку інших засуджених чи запобігання вчиненню ним нового злочину або за наявності медичного висновку за мотивованою постановою начальника колонії його можуть тримати в одиночній камері (п. 24 ПВР УВП).
3. Форма одягу спеціального зразка для засуджених до довічного позбавлення волі визначається та затверджується ДКВС України (див. коментар до ст. 115 КВК). При цьому, як зазначено у п. 92 ПВР УВП, верхній одяг засуджених до довічного позбавлення волі відрізняється від одягу інших засуджених.
4. У частині 2 статті, що коментується, встановлений загальний правовий статус засуджених до довічного позбавлення волі, а саме: на них поширюються права і обов’язки засуджених до позбавлення волі, що передбачені ст. 107 КВК України. Особливості правового положення цих осіб визначені у ч. 5 статті, що коментується, та у п. 23 ПВР УВП.
5. Залучення засуджених до довічного позбавлення волі до праці здійснюється на загальних підставах, що визначені у статтях 118—121 КВК України, з урахуванням того, що ці особи працюють тільки на території УВП у спеціально обладнаних для роботи ПКТ (пункти 17, 67 ПВР УВП).
6. Про зміст терміна «самодіяльні організації серед засуджених» див. коментар до ст. 127 КВК України. Враховуючи особливості розміщення, тримання та умови відбування покарання у виді позбавлення волі (по-камерно, з урахуванням правил ізоляції, визначених у ст. 92 КВК), самодіяльні організації серед засуджених цієї категорії не створюються.
7. Загальна середня освіта — цілеспрямований процес оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної і практичної діяльності, результатом якого є інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості. В Україні правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти визначаються Законом України «Про загальну середню освіту». Ця освіта є обов’язковою основою безперервної освіти.
Відповідно до ч. 4 статті, що коментується, у виправних колоніях для засуджених, які не мають загальної середньої освіти, утворюються консультативні пункти.
Консультативний пункт — це штатний або позаштатний підрозділ УВП, педагогічні працівники якого допомагають порадами (консультують) засуджених з питань, що стосуються оволодіння основами загальної середньої освіти. Порядок роботи консультативних пунктів УВП визначається законодавством України про освіту та спільними нормативно-правовими актами МОН України і ДДУПВП (див. коментар до статей 125—126 КВК). При цьому слід мати на увазі, що відповідно до вимог ст. 107 КВК України, засуджені мають право на отримання освіти, а тому адміністрація УВП, з одного боку, зобов’язана створити належні умови для його реалізації, а з іншого — не в праві примушувати зазначену категорію осіб до навчання.
Особливості організації загальноосвітнього навчання засуджених в