ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло - Філіп Джордж Зімбардо
У нашій альтруїстичній версії дослідження Мілґрема використовувались також соціальні моделі для заохочення просоціальної поведінки. У Стенфордському в’язничному експерименті та в’язниці Абу-Ґрейб розповсюдилися негативні моделі, які підтримували насильницьку поведінку. Спрямовування сили соціальних моделей на доброчесну поведінку так само може бути ефективним. І це підтверджено дослідженнями: завдяки соціальним моделям поведінки зросли пожертвування на Армію порятунку; збільшилась готовність допомогти незнайомцям із спущеною шиною, було знижено рівень агресії та розрекламовано ненасильницький спосіб спротиву; зменшено засмічення вулиць, збільшено суми пожертв на допомогу бідним дітям та бажання ділитись своїми ресурсами з іншими[531]. Тільки додам одну важливу пораду: пам’ятайте, що варто самим практикувати те, що проповідуєте. Приклади поведінки переконують краще, ніж слова. Наприклад, у низці дослідів діти могли бачити як дорослі переконливо вихваляли жадібну чи щедру поведінку, або ж тільки поводилися так. Результати показують, що діти частіше робили так як показував, а не розказував взірець[532].
Раніше згадана мудрість знавців Талмуду збігається із іншим принципом соціального впливу, який проходить червоною ниткою у нашому гіпотетичному експерименті: познач когось бажаним міткою ідентичності, і ця особа почне поводитись згідно із вимогами наданого ярлика. Коли ти кажеш людині, що вона доброзичлива, альтруїстична та люб’язна, вона більш схильна проявляти доброзичливість, альтруїзм та люб’язність до інших. У Стенфордському в’язничному експерименті ми випадковим чином призначали молодим людям мітки в’язня та охоронця, і вони приймали манери та типи поведінки цих ролей. Тому, якщо ми кажемо комусь, що він чи вона — доброзичлива людина, вона опанує манери та діятиме відповідно до цієї мітки. До прикладу, дослідники виявили, що коли когось назвуть «щедрою людиною», підвищується ймовірність, що ця людина погодиться дати пожертву на боротьбу із розсіяним склерозом. Звертаючи увагу на раніше проявлену доброту людини, можна підвищити шанси її допомоги нужденним. Особи, яким надано статус «почесного донора крові» більш схильні й надалі віддавати свою кров незнайомцям[533].
Одна з великих переваг нашого виду — це здатність досліджувати та розуміти наш соціальний світ, і використовувати отримані знання, щоб зробити своє життя кращим. У цій книжці ми повсюди бачимо силу обставин до поширення зла. Тепер я наполягаю на тому, що ми можемо використовувати ті самі засади і вплив ситуації, щоби ширити добро. Я справді боюся за майбутнє людства і тому сподіваюсь, що мої аргументи на цьому етапі не стануть провальними і що мені вдасться донести їх до вас. Чи можу я запропонувати вам зробити маленький крок у напрямку втілення експерименту Мілґрема навиворіт у вашому власному житті? Я вважаю, що ви й є саме тією людиною, яка здатна стати зразком для інших, здатна перетворити цей світ на місце із кращим майбутнім! Якщо не ви, то хто?
ДЕСЯТЬ КРОКІВ СПРОТИВУ НЕБАЖАНИМ ВПЛИВАМ
Беручи до уваги деякі із соціально-психологічних засад, які приносили багато зла впродовж нашої подорожі, давайте ще раз, як в описаному вище «генераторі добра», використаємо ці принципи, щоб змусити людей розбудовувати позитивне та вилучати негатив із життя. Діапазон способів впливу є широкий, тому необхідно створити опір кожному з них, при чому використовуючи різні тактики. Протистояння надмірно переконливим промовам та промовцям змушує нас використовувати принципи, які відрізняються від захисних механізмів перед тими, хто позбавляє нас гуманності або індивідуальності. Утримання тверезості при загрозі групового мислення, знову ж таки, відрізняється від захисту від палких вербувальників.
Я розробив для вас такий конспект, проте, він вимагає більшого занурення у тему і деталі, ніж це можливо висвітлити у цьому розділі. Доступ до нього є на спеціальній інтернет-сторінці, що доповнює цю книгу: www.LuciferEffect.com. Таким чином ви можете ознайомитися із нею на дозвіллі, занотувати, заглянути для довідки у джерела та подумати над сценаріями, в яких ви використаєте ці стратегії опору у своєму власному житті. Також, натрапивши на тактику певного соціального впливу, яка використовуватиметься проти вас чи ваших близьких, ви зможете звернутися до цього зручного довідника за порадою, що робити наступного разу, щоб опинившись у подібній ситуації, дати відсіч.
Ось моя десятикрокова програма опору небажаним соціальним впливам і розповсюдження ідеї особистої стійкості та суспільної користі. Вона використовує ідеї, які «знешкоджують» різні стратегії впливу, і забезпечує прості та ефективні режими взаємодії з ними. Ключ до спротиву лежить у виробленні трьох «С»: Самоусвідомлення, Ситуативної чутливості та вуличної Спритності. Ви побачите, що вони є основою стратегій спротиву.
«Я помилився/помилилася!» Розпочнімо із заохочення прийняття помилок: спочатку наших, а потім інших людей. Приймімо, що помилятися — це частина людської натури. Ви помилились у судженнях, ваше рішення було неправильним. Ви мали чимало причин вчинити так, як вчинили, коли приймали це рішення, але тепер знаєте, що помилились. Скажіть п’ять чарівних слів: «Мені прикро», «Перепрошую», «Вибачте мені». Скажіть собі, що вчитиметеся на своїх помилках зростатимете завдяки ним. Не продовжуйте інвестувати свої гроші, час та ресурси у помилку. Рухайтеся далі. Діючи так відверто, ми зменшуємо потребу виправдовуватися чи раціоналізувати свої помилки і, таким чином, зменшуємо потребу надалі підтримувати погані та аморальні дії. Визнання помилки підриває мотивацію скорочувати когнітивний дисонанс. А когнітивний дисонас зникає, коли постаємо перед реальністю. Необхідна «зміна курсу» може мати болісні короткотривалі наслідки, але у довготривалій перспективі вона завжди корисна. Візьміть під увагу, як багато років тривала В’єтнамська війна після того, як вищі воєнні чини та представники адміністрації, включно із міністром оборони Робертом МакНамарою, вже усвідомили, що вона марна і не може стати переможною[534]. Скільки тисяч життів було втрачено через такий необдуманий спротив, тоді як визнання власного провалу та помилки могло їх врятувати? Наскільки добрі наслідки мала би воля наших політичних лідерів визнати подібні помилки в Іраку? І чи це лишень політичне рішення — «зберегти обличчя» шляхом заперечення помилок, замість спасіння життя солдатів та цивільних? Це — моральний імператив.
«Я свідомий/свідома». У багатьох ситуаціях розумні люди роблять дурні речі через те, що не помітили чільних ознак у словах чи діях агентів впливу чи навіть очевидних ситуативних впливів. Надто часто ми функціонуємо на автопілоті, використовуючи власні сценарії поведінки, які працювали на нас у минулому, ніколи не витрачаючи час на оцінку, чи підходять вони «тут і зараз»
