Сотенний «Бурлака» - Володимир Михайлович В'ятрович

Нью-Йорк: Наукове товариство ім. Т.Шевченка, 1997. - С.28,400-401. ">[110] Отже, співвідношення сил між ворогуючими силами становило приблизно один до десяти на користь поляків. Окрім того, після спустошення українських сіл повстанці залишилися практично без матеріальної бази. В такій екстремальних умовах командування УПА видає наказ про перехiд частини повстанських вiддiлiв на територiю CРCР, для продовження боротьби, iнша ж частина повинна була перейти пропаґандистським рейдом до американської зони окупацiї Нiмеччини. Власне, до тієї другої частини, поряд із сотнями «Крилача», «Ластівки», «Громенка» приділено й «Бурлакову». Взагалі, сам рейд на Захід був запланований ще в 1945 році, але його проведення через несприятливі зовнішні умови відкладалося. Врешті, в 1947 році акція «Вісла» виступила своєрідним каталізатором, що пришвидшив його виконання. Метою цієї акції, за словами Головного Командира УПА Романа Шухевича, було: "передати за кордон інформацію про московсько-більшовицьких та польсько-більшовицьких окупантів та їх окупантську політику на українських землях". [111]

В травні 1947 року дійшло до об'єднання сотень «Ударники-6» та «Ударники-7» з сотнею Володимира Щиґельського. Перебувати теренах, переповнених ворожими військами, звідки вже виселили українське населення, ставало з кожним днем важче, а остаточного наказу про відхід в рейд сотні не отримували. Зважаючи на це, Володимир Щиґельський особисто виходить на зв'язок із заступником провідника ОУН на Закерзонні Василем Галасою-«Орланом». [112] Тут він дізнається, що справа про відхід в рейд вирішена, але остаточного наказу від Провідника Ярослава Старуха-«Стяга» ще немає. Розуміючи, що кожен день очікування приносить важкі втрати повстанцям, Василь Галаса 25-го травня особисто видає наказ про відхід сотень на Захід, [113] який сотні «Ударники-4», «Ударники-6» та «Ударники-7» отримали по зв'язку від окружного провідника ОУН Перемищини Мирослава Гука-«Григора» 30-го травня 1947 року. [114]

2.

Для виконання завдання сотні об'єдналися в курінь, командування яким було доручено найдосвідченішому із сотенних - Володимиру Щиґельському. Проте розпочати одразу рейд об'єднаному відділу не вдалося: вже на наступний день він потрапив в оточення польських військ. Прорив тривав аж до 22-го червня і до цього часу повстанці звели вісімнадцять боїв з поляками. [115] Загальна траса переслідування і боїв з куренем, за польськими джерелами, становила 260 кілометрів, до участі в акціях проти куреня поляки залучали по черзі вояків 8 і 9 Дивізії Піхоти та додаткових сил Корпусу Внутрішньої Безпеки. [116]

Бої з чудово озброєним і в десятки разів кількісно переважаючим ворогом були дуже важкими. Один з них, що відбувся біля села Борівниця, здавалося, стане останнім для повстанців. Можливо, так і сталося б, якби не винахідливість «Бурлаки». Після цілоденного бою з поляками стало зрозуміло: ані набоїв, ані навіть фізичних сил стрілецтва не вистачить для успішного його завершення. І в цей момент вкотре проявився талант Щиґельського, котрий не втрачав впевненості в перемозі навіть у безвихідних ситуаціях. Ввечері, коли на деякий момент притихли постріли з обох сторін, упівці, за наказом командира, заспівали пісню Армії Крайової, вивчену ними взимку 1947 року:

"Gdy narуd w Warszawie wystpi z orem

To wysce w Lublini radzili

Warszawa woaa «Zginiem lub zwycym!»

A wyscie PPR tworzyli

O, cze Wam, panowie z Lublina

Za mury stolicy zwalone

O, cze Wam, za rzd «batuszki» Stalina

Za Ora Skradzion koron".

За кілька хвилин після цього здивовані повстанці помітили, що ворожі позиції порожні - поляки відступили. [117]

Врешті, в ніч з 21-го на 22-ге червня 1947 року куреню вдалося вирватися з оточення і без жодних пригод перейти на словацьку територію. [118] До цього часу сотня «Бурлаки» втратила 60 стрільців (станом на 31.05.1947 - 104, [119] 17.06.1947 - 44 бійці [120]). З сотень «Крилача» і «Ластівки» разом залишилося всього 53 стрільці (реєстр об'єднаного відділу на території Словаччини наприкінці липня - 86 бійців, за час від переходу кордону відділ, згідно з «Денником» «Буркуна», втратив 11 осіб, отже, кордон перейшло близько 97 осіб, [121] з них 44 - із сотні «Бурлаки», решта 53 бійці відповідно із сотень «Ударники-6» та «Ударники-7»). За час боїв загинули славні повстанські командири - сотенні Ярослав Коцьолок-«Крилач» та Григорій Янківський-«Ластівка»,