Сотенний «Бурлака» - Володимир Михайлович В'ятрович

до виконання завдання сотнями виступив курінний політвиховник Ярослав Пеців-«Вадим», який роз'яснив стрілецтву, як поводитися з населенням у місті, як роз'яснювати йому цілі боротьби УПА. Після цього сотні рушили через Сян. "Маршируємо стрілецьким рядком в повній бойовій готовності, - описує акцію політвиховник сотні «Ударники-2» «Зорян», - доходимо до залізничного насипу вузькоторівки. Нараз зліва чути чиїсь кроки і голос: «Кто там єст? Гасло!» - «Я ці дам гасло!» - відповідає командир Бурлака. Ройовий Степ, зорієнтувавшись, що це ворожа стежа, заскакує їх зліва з частиною БСБ. В дальшій «приятельській» розмові командира Бурлаки зі стежею довідуємося, що це частина ОРМО [Ochotniczy Rezerw Milicji Obywatelskej, добровільний резерв народної міліції - В.В.]. Вони нічого не догадувалися і вважали нас за контролю УБП [Urzd Bezpieczestwa Publicznego, польські орґани безпеки - В.В.]. «Слово ґонору даєн же не допущен до сєбє нікоґо, хоць бим ту падл!» - крикнув ормовець і… дійсно «падл». Ройовий Степ короткою серією з автомата поклав двох на місці". [103] Перестрілка підняла на ноги місцеву поліцію, почався вуличний бій. Проте, відділ МО нічого не зумів зробити проти злагоджених дій українських повстанців. До 24:00 ночі упівці тримали місто під свої контролем. По закінченні акції повстанці, навантажені медикаментами, залишили Динів і попрямували в Дилягівські ліси. [104] 9.

Протягом зими 1946-1947 років сотня «Ударники-4», зважаючи на особливості партизанської боротьби, знову скоротила число виконаних бойових акцій. Тим часом приділялося більше уваги пропаґандистській роботі як серед українського, так і серед польського населення. Сотні «Бурлаки» доручено було провести пропаґандистський рейд на Засяння, по суто польських селах. Метою цієї акції, до речі, зробленої з наказу провідника Василя Галаси-«Орлана» на замовлення польського підпілля, [105] було провести антикомуністичну пропаґандистську кампанію серед польського населення перед виборами до сойму. Те, що саме сотні «Ударники-4» було доручено виконання цієї важливої акції, ще раз засвідчує особливу довіру командування УПА до її командира - Володимира Щиґельського. Під час підготовки до рейду повстанці отримали відповідні листівки та літературу, призначену для поширення серед населення, крім того, вони вивчили дуже популярну серед поляків пісню Армії Крайової «Gdy narуd w Warszawie walczy». [106] Акція тривала з 23-го січня до 1-го лютого 1947 року, під час її здійснення проведено чотири великі збори з населенням, багато розмов та гутірок, під час яких полякам роз'яснювалися цілі боротьби УПА, її ставлення до польського народу, комуністів, необхідність спільної боротьби проти Москви, та інше. Звичайно, зразу після приходу повстанців до того чи іншого населеного пункту, його жителі, що перебували під впливом урядової пропаґанди, ставилися до українських повстанців якщо не вороже, то дуже насторожено. Проте вже незабаром, завдяки роз'ясненням та розмовам, вдавалося налагодити контакт з населенням. Характерний для цього епізод знаходимо в «Деннику» сотні, який описує цей рейд: "26-го січня відмарш попід ліс до присілка Гелюша. В білий день, чистим полем, беремо присілок поміж два стрілецькі ряди, серединою опановуємо, замикаємо село й розквартировуємося (24 хати), виставивши навколо забезпечення. Тут маємо до діла уже з чисто польським середовищем. Населення перелякане, сподівається чогось страшного. Через день трохи освоїлося - непевне, що буде вночі. Вечором скликано збори, на які попали люди з дальших околиць - з Угорки, Крамарівки (солтис і інші) і три «туристи» з Порохника (доктор, директор, інженер). Один осібняк з Пжеворська. Роздано літературу, продискутовано, відписали собі пісню «Післав Сталін» [сатирична повстанська пісня - В.В.] - і відпущено додому". [107] Блискуче виконавши завдання, покладене на них командуванням, бурлаківці повернулися на місце свого постою в корманицькі ліси.

Частина третя

Не треба нам ні слави, ні заплати,

Заплатою нам радість боротьби,

Солодше нам у бою помирати,

Як жить в ярмі, немов німі раби.

Гімн ОУН

1.

Незабаром прийшла весна, остання весна «Бурлаки» на рідних українських землях. Вже від самого початку 1947 року стало зрозумілим, що поляки рішуче налаштовані будь-яким коштом знищити повстанський рух. З кожним днем збільшувано кількість військ на Закерзонні. Протягом лише березня того року сотня «Бурлаки» мала шість великих боїв з відділами ВП, в результаті одного з них, 16-го числа, Щиґельский втратив свого доброго товариша - чотового «Ваньку». [108]

Тим часом, 28 березня бійці іншого повстанського відділу під командою Степана Стебельського-«Хріна» в засідці вбили віце-міністра оборони Польщі Кароля Свєрчевського. Його загибель від рук упівців поляки вирішили використати для остаточного розв'язання українського питання на Закерзонні шляхом цілковитого виселення українського населення з цих теренів. Рівно через місяць, 28 квітня, командування ВП зосередило тут п'ять дивізій піхоти, одну дивізію Корпусу Внутрішньої Безпеки, три додаткові полки, як допоміжні сили використовувалися сотні народної міліції (МО) та її добровільного резерву (ОРМО). Загалом поляки стягнули на цей невеликий клаптик землі близько двадцяти тисяч солдат. [109] Так почалась сумнозвісна акція «Вісла». Цій величезній навалі військ та техніки українське підпілля могло протиставити лише близько двох-двох з половиною тисяч бійців УПА і членів цивільної сітки ОУН.