Сотенний «Бурлака» - Володимир Михайлович В'ятрович
Коли бійці сотні «Ударники-4» ділили в селі Ракова отриману амуніцію, 2-го лютого 1946 року, залунали мінометні постріли. Щоб уникнути зустрічі з важко озброєним ворогом «Бурлака» дав наказ відступати. Проте сутичка таки відбулася, і вже в перші хвилини бою сотенного було поранено. Незважаючи на це, він продовжував завзято командувати боєм, і лише зрозумівши, що рана є досить важкою, і він може втратити свідомість Володимир передав командування чотовому «Ваньці». Врешті відділу вдалося-таки без більших втрат відступити, забравши з бою свого командира на ношах. [94]
В лютому 1946 року на теренах Радянської України відбувалися так звані вибори до Рад, які мали засвідчити, що населення Західної України сприймає окупаційну владу. Солідаризуючись із повстанцями цих теренів, що бойкотували цей фарс, повстанці «Бурлакового» відділу підірвали ґазову будку, недалеко села Лучиці, біля польсько-радянського кордону. "Ґаз вибухнув та горів у ґазопроводі далі, та що якийсь час вибухав у збірниках. Вибухи було чути коло третьої години. Полум'я ґазу в час вибуху було 100 метрів широке, і був такий гул та блиск, що говорили, що це вибухла атомова бомба". [95]
Загалом, протягом зими активність сотні «Ударники-4», як, врешті, й інших повстанських відділів, дещо спала. Причиною було те, що, по-перше, сніг, який вкривав землю, розконспіровував рухи та постої упівських відділів, по-друге, за твердженням самих поляків, на той час східна частина Перемиського повіту, де оперувала сотня «Ударники-4», була цілком під контролем УПА. [96]
8.Засідки та бої з польським військом, палення виселених українських сіл, нищення ворожих постів та комунікацій, чинення перешкод примусовому переселенню - найбільший розквіт цієї діяльності припадає на весну-літо 1946 року. Протягом тільки одного дня 7-го червня повстанці цього відділу спалили на шляху Грозьова-Войткова-Войтківка шість мостів. [97] Надзвичайна активність сотні в бойових акціях знайшла свій вияв і в пісні, відтвореній чотовим «Бурлаки» Павлом Охотою-«Остапом», яка розповідає про події на Закерзонні 1946 року:
У нашім Закерзонні
Сотні маршерують,
Хоч два роки в полі
Поляки панують.
Одні маршерують,
Б'ються з поляками,
Другі лавірують,
Любляться з дівками.
А сотня «Бурлаки»
Не один бій мала,
Сотні трупів вона
По собі лишала.
Куди не прийде -
Перемога всюди.
Бояться поляки,
Дивуються люди. [98]
Першого вересня 1946 року в Бранівському лісі поблизу с.Ямна Горішня зібралися для відзначення Свята Зброї всі чотири сотні другого Перемиського куреня УПА. "Була неділя. Тут, у лісі, зійшлися відділи УПА, члени НН [невідомих проводів - В.В.], Проводів БСБ [боївки служби безпеки - В.В.] і друзі зі Сходу [мається на увазі з Радянської України - В.В.], які недавно прийшли з-за лінії Керзона. На цей день приготовили ми святкування Свята Зброї, в 27-ому річницю здобуття з'єднаними військами УНР і УГА столиці Української Держави - Києва, дня 31.08.1919. Частини відділу ВП, який від двох днів квартирував у селі Грозьова, перейшла в суботу вечором до с.Ямна Долішня. З проведеної ніччю розвідки вдалося ствердити, що вони збільшили свої сили. Тому, вийшовши в ліс, командир Бурлака, який перейняв командування цілістю, розставив усі наші сили у формі трикутника". [99] Кілька годин повстанці у повній бойовій готовності очікували ворога, щойно під вечір почався бій. "Наступаючи від Грозьови напасники кинулися юрбою на наші становища з криком «ура», намагаючись виперти нас вогнем з кулеметів. Та не захиталися молоді повстанці, як цього сподівався ворог. Держучи міцно в руках зброю і шукаючи між деревами призначені цілі, підпустили його ближче. Нараз сколихнувся, задрижав старий ліс від могутньої мови повстанської зброї. Повалились на землю ворожі трупи і ранені. А гураґан зростав, могутнів, переливався". [100] Врешті, не очікуючи такого спротиву, поляки почали відступати - вслід за ними кинулися в контратаку упівці. У цьому бою поляки, яких було близько шестисот, втратили тридцять вбитих бійців, в тому числі вісім старшин. Так черговою перемогою повстанці відзначили Свято Зброї. Власне після цього бою, за твердженням Тараса Бурого-«Буркуна», хлопці з відділу «Ударники-4» склали відому «Пісню сотні Бурлаки». [101]
Серед значних акцій сотні 1946 року докладніше хотілося б зупинитися на нападі на містечко Динів, здійсненому 16-го листопада разом з усіма іншими сотнями другого Перемиського куреня. Метою цієї операції було здобуття медикаментів для повстанських шпиталів. Крім згаданих відділів, до її виконання залучено підвідділ командира «Мрії» (з Радянської України) та боївки СБ. [102] Перед вишикуваними і готовими
