Несподіване весілля - Ксана Рейлі

Я почала бити його ногами, щоб хоч якось пручатися. Дихати стало важко. Мої груди здіймалися перед його очима, через що мої щоки почервоніли. Він забрав одну долоню з моїх рук, але все ще міцно притискав їх до землі іншою. Я почала крутитися в різні боки, видаючи дивні звуки зі свого горла. Гордій своєю рукою широко розсунув мої ноги, а сам умостився між ними. Він просто-таки навалився на мене своїм тілом.

Я навіть не думала, що ця легка гра дійде до того, що ми лежатимемо в такій позі. Здавалося, усе повітря вийшло з моїх легень, коли він опустився на мене. Я видихнула і втомлено розслабилася. Після такого важкого тренування, ці дуркування з Гордієм витягнули з мене всі сили. Я глянула на нього, зустрічаючись поглядом з його сірими очима. Вони так пильно дивилися на мене, що мені трохи стало ніяково.

— Уже не пручаєшся? — хрипло спитав Гордій. — А куди ж зникло твоє бажання бити мене?

— Ти втомив мене, — тихо пробурмотіла я.

— О, я ще навіть нічого не робив, Полінко. Коли ми нарешті займемося коханням, то ти втомишся в рази сильніше.

Він нахилився ще ближче до мене, а я уважно подивилася на нього. Приємне тепло з’явилося у моєму животі, а поколювання віддавало бажанням усередині.

— Наскільки сильніше? — прохрипіла так тихо, що не впізнала свій голос.

Гордій опустився до мого вуха. Його гаряче дихання обпікало мою шкіру, а я заплющила очі, намагаючись стримати звуки зі свого горла, які так і хотіли вирватися.

— Наступного дня не зможеш ходити, — прошепотів він.

— Тоді тобі доведеться носити мене на руках.

— Я готовий робити це завжди, Поліно.

— Усе лише заради того, щоб я переспала з тобою? — спитала я, не відриваючи погляду від нього.

— Заради того, щоб ти залишилася зі мною навіть тоді, коли закінчиться цей клятий договір.

Я завмерла, здивована його словами. Він справді щойно сказав, що хоче, щоб я була з ним навіть після того, як закінчиться договір? Я розтулила рота, щоб сказати щось, але його губи грубо накрили мої у палкому поцілунку. Він цілував мене владно, вимагаючи відповідати йому. І я невтомно робила це, адже сама дуже хотіла. Його ніжні губи, що так пристрасно цілували, його дотики, що змушували мене задихатися, його запах, що в’їдався у самісіньку шкіру, — усе зводило мене з розуму. Повністю він.

 Я раніше не відчувала такого ні з ким, і це страшенно лякало мене. Він провів пальцями по лінії мого оголеного живота. Я закинула свою ногу на його стегно, даючи йому кращий доступ до свого тіла. Мій розум кричав мені зупинитися, але я просто не могла. Так сильно хотіла його відчути, що готова була зробити це просто тут на цьому килимку. Його поцілунки наче ковтали мої приглушені стогони. Я не знала, що між нами. Це було щось дуже сильне. Те, чого я страшенно боялася.

— Зніми футболку, — прошепотіла я навпроти губ Гордія.

Його обличчя почервоніло, а дихання було важким.

— Усе ще думаєш, що мені не сподобається секс з тобою? — хриплим голосом спитав Гордій.

Я уважно подивилася на нього й важко ковтнула. Він подарував мені задоволену усмішку та повільно піднявся з мене. Я швидко опустила свої руки й потерла місця, які він тримав своєю хваткою. Гордій потягнувся за краї футболки та почав знімати її. Я швидко подивилася на його накачаний торс, до якого мені хотілося торкнутися не лише пальцями. Ясний розум повернувся до мене. Користуючись нагодою, я різко піднялася на ноги, а після цього швидко побігла до себе в кімнату. Я зачинила двері, щоб побути трохи наодинці. Спортивний комплект прилип до мене через піт, який з’явився не лише через тренування, але і через гаряче тіло Гордія, яким він притискався до мене. Я сіла на своє ліжко, намагаючись віддихатися. Мої губи пекли від поцілунків, і я швидко торкнулася до них пальцями. Це все вже занадто. Господи, як я могла так закохатися в нього?

З тієї миті як втекла, я перебувала лише у себе в кімнаті. Я не бачила Гордія ввечері, хоча і чула, що він був удома, а ще не прийшла до нього вночі. Цікаво, він чекав мене? Я точно знала, що якби прийшла, то усе б закінчилося тим, що ми б займалися коханням на його ліжку. Ні він, ні я б не змогли зупинити одне одного. Тому прийняла рішення сьогодні таки залишитися у себе.

Наступного ранку я почула, що Гордій кудись поїхав. У мене мала бути фотосесія, але через погану погоду її скасували. Я довго пролежала на ліжку, а потім прийняла душ. Слова хлопця не вилітали з моєї голови. Він справді хоче, щоб я була з ним довше, ніж шість місяців? Ми більш як два місяці разом, але це не так багато часу, щоб уже говорити про такі рішення. Може, він каже це лише для того, щоб затягнути мене у своє ліжко? Я важко видихнула, переодягнулася в чисті речі та вийшла зі своєї кімнати. Почула, що вхідні двері зачинилися, а у будинку з’явилися чоловічі голоси.

— Знаю, не моє діло, але що у вас з Поліною відбувається? — почула голос Антона.

— А що відбувається? — перепитав Гордій.

— Ну, ви цілуєтеся, обіймається постійно, поводитеся наче парочка, — сказав хлопець.

— Ми одружені.

— Фіктивно, — втрутився Микита.

— І що? — трохи роздратовано спитав Гордій. — Ми виконуємо всі ті умови, які є в нашому договорі. Які проблеми?

— Нема проблем, — мовив Антон. — Просто ти прив’язуєшся до неї надто сильно. Ти частіше думаєш про Поліну, аніж про перегони. Ти, мабуть, забув, у якій саме грі маєш перемогти.

— Про що ти, в біса, говориш?

Гордій уже помітно злився. Я підійшла трохи ближче до сходів, хоча було б правильно піти геть і не підслуховувати їх.

— Про те, що тобі треба отримати кубок, а не свою дружину! — голосно сказав Микита. — Твоя ціль — це не вона. І ця ваша гра закінчиться через чотири місяці. Ти забув для чого це все взагалі потрібно було?

— Я пам’ятаю! — буркнув Гордій. — Не лізьте в моє особисте життя, зрозуміло? І Поліна... Це не просто ціль, як тобі здається. Я ніколи й не думав про неї, як про те, що хотів би отримати. Вона особлива дівчина.