Несподіване весілля - Ксана Рейлі

Після тих зізнань, здавалося, у нас мало б усе налагодитися, але між нами з Гордієм з’явилася надто сильна напруга. Ми намагалися уникати одне одного, хоч і не розуміли чому. Я здебільшого перебувала на фотосесіях чи була зайнята рекламою для різних брендів у своєму блозі. Гордій же завжди кудись зникав, хоч і говорив мені раніше, що наступний етап перегонів буде аж через місяць. Я не питала, які в нього справи. Ми здебільшого бачилися лише ввечері, але кожної ночі я таки приходила до нього в кімнату, щоб заснути в його обіймах. Він не відштовхував мене, але чомусь тримався осторонь. Як і я... Ми навіть жодного разу не цілувалися за цей тиждень. Останнім поцілунком був той, що тоді на шезлонгу.

Я втомлено сіла на килимок для йоги, намагаючись віддихатися. Сьогоднішнє тренування було одним з найважчих для мене. Гаряче сонце страшенно пекло, і від цього мені довелося переміститися в інше місце, ближче до будинку. Тут хоч і була тінь, але я все одно дуже сильно спітніла. Раптом з’явилося дивне відчуття, що за мною хтось спостерігає. Коли повернула голову, то побачила Гордія, що стояв, спершись до одвірка. Він відкрито витріщався просто на мене.

— Давно ти там стоїш? — спитала я та одразу ж вирівняла спину.

— Достатньо, — відповів він.

— Я не чула, коли ти повернувся. Мабуть, це через навушники. Ходи сюди! — я махнула йому рукою.

Він з нерозуміння глянув на мене, але все ж підійшов. Я показала йому на місце на килимку навпроти мене. Гордій повільно опустився туди.

— Після такого тренування мені хочеться трохи розслабитися, — почала пояснювати, — або ж просто позбутися усіх поганих думок. І якщо ти вже тут, то ми можемо разом помедитувати.

— Що зробити? — перепитав він насупившись.

— Медитації, — відповіла я і подивилася на нього. — Ти ніколи не чув такого?

— Чув, але не займався таким.

— Даремно, Гордюша. Це дуже цікаво. Сядь зручно у позу по-турецьки. Ось так!

Я сіла, схрестивши під собою ноги. Гордій закотив очі, але зробив те саме. Ми сиділи одне навпроти одного. Я взяла свій телефон та ввімкнула на ньому музику для медитацій.

— Тепер вирівняй спину, — сказала я, — а також поклади руки на коліна долонями вниз. Головне — сконцентруватися на диханні. Глибоко вдихни на рахунок один, а видихни на рахунок два. І заплющ очі.

— Це обов’язково? — спитав він, піднявши одну брову.

— Звичайно!

Узагалі ні, але мені чомусь не хотілося, щоб він дивився на мене під час медитації. Я б тоді надто сильно хвилювалася. Він зробив усе так, як я сказала йому, але не поспішав заплющувати очі. Я усміхнулася йому, а мої повіки повільно опустилися.

— Один, — тихо сказала я та глибоко вдихнула. — Два, — видихнула.

Я повторила так декілька разів, услухаючись у легку мелодію. Думок стало надто багато, але кожна з них зникала разом із диханням. Я глибоко вдихала чисте повітря та видихала усе те, що так сильно тривожило мене. Раптом відчула легкий дотик до моїх пальців. Я повільно розплющила очі та побачила перед собою дуже близько Гордія. Коли він встиг підсунутися? Його пальці лагідно перебирали мої, а на обличчі хлопця з’явилася усмішка.

— Не зрозуміла, — тихо пробурмотіла я. — Ти чому не дихаєш зі мною?

— Я дихаю, — відповів Гордій. Він підняв мою руку та поклав її собі на груди у те місце, де стукало його серце. — Ось, послухай! У тебе ж так само б’ється, правда?

Я заворожено дивилася на нього, вслухаючись в його та своє серцебиття. Це було правдою. Наші серця билися в одному ритмі, в унісон. Я важко ковтнула та спробувала забрати свою руку. Він ще міцніше стиснув її й раптом підніс до своїх губ. Легкий поцілунок змусив мене затремтіти, а метелики в животі затріпотіли крилами. Він так ніжно поцілував мою долоню, що моє серце стиснулося.

— А в цих твоїх медитаціях є якісь цікавіші пози? — спитав Гордій, подарувавши мені нахабну усмішку.

— Цікавіші пози? — перепитала я.

— Наприклад, де ти зверху на мені, або ж я нависаю над тобою. Ну, якщо хочеш, то можемо й на боці. Бажано без одягу...

Я не дала йому договорити, бо закрила його рот своєю рукою. Він ледь стримувався, щоб не засміятися. Я ж підсунулася ще ближче до нього та забрала свою руку. Гордій пильно дивився на мене своїми очима, що блищали від зацікавлення.

— О, безперечно, є дуже цікава поза, яка тобі сподобається, — сказала я та поклала свої руки на його шию. — Така, де ти лежиш, а я душу тебе своїми руками!

Він декілька секунд уважно розглядав моє обличчя, а потім раптом почав голосно сміятися. Це так розізлило мене, що я трохи сильніше натиснула долонями на його шию. Він різко забрав мої руки та затиснув їх за моєю спиною. Я намагалася пручатися, але Гордій був значно сильнішим. Він одним махом притягнув мене впритул до себе. Так я стояла на колінах перед ним, доки він усе ще був у тій дурній позі по-турецьки.

Потім хлопець випрямив ноги, притискаючи мене до свого тіла. Його голова була навпроти моїх грудей, і я пошкодувала, що надягнула сьогодні цей короткий спортивний топ. Моє дихання стало важким. Я спробувала забрати свої руки з його хватки, але він міцно тримав їх за моєю спиною. Я була наче в пастці, з якої мені все ж хотілося вибратися переможницею. Я повільно опустилася на ноги та нахилилася ближче до обличчя Гордія. Він потягнувся до мене, щоб торкнутися моїх губ своїми губами, але в цей момент я різко опустила голову й сильно вкусила його в плече.

— Ай! — крикнув хлопець і нарешті відпустив мої руки. Він здивовано подивився на мене. — Ти щойно вкусила мене?

Я засміялася і відсунулася якнайдалі від нього. Гордій явно не очікував такої боротьби з мого боку. Я незчулася, як він повалив мене на землю, нависаючи наді мною. Спробувала відштовхнути його руками, але він міцно схопив їх і притис над моєю головою. Я відчувала себе безпорадною. Він був так близько, що мало не поцілував мене. Його хватка була надто міцною, і я знала точно, що не зможу звільнити свої руки.