Несподіване весілля - Ксана Рейлі

— Ти заважаєш мені! — обурилася я.

— Вибач, — сказав хлопець, продовжуючи усміхатися. — Не зміг утриматися.

— Тобі треба навчитися опановувати себе, Гордію.

— Я і так стримуюся кожної ночі, Поліно, — пробурмотів він.

Я глянула на нього, а тоді похитала головою і знову почала нарізати моркву.

— Усе! Не хочу більше про це говорити з тобою. Іди роби щось.

Гордій закотив очі, але повернувся до плити, де якраз готувалися овочі на суп. Мене чомусь так збентежив його поцілунок. Я бачила, що він хоче більшого, та й сам хлопець часто натякав на це. Але я боялася. А якщо йому не сподобається зі мною? Якщо він очікує надто багато, а отримає надто мало? А ще більше мене лякало те, що він зміниться, коли здобуде моє тіло. Він хоче мене лише для своїх фізичних потреб, але не для кохання. А проблема була в тому, що цими своїми діями він змушує мене ще більше закохуватися в нього.

Ми приготували вечерю та сіли за стіл одне навпроти одного. Гордій відкоркував вино та розлив його в наші келихи. Я одразу ж потягнулася до алкоголю, щоб трохи заспокоїтися. Зробила декілька ковтків, але напруга все ще була надто сильна. Я мовчки почала їсти суп, та весь апетит раптом кудись зник.

— Що з тобою? — спитав Гордій і поклав свою долоню на мою руку, що мирно лежала на столі.

— Усе добре, — тихо відповіла я. — Чомусь нервую трохи.

— Я змушую тебе нервуватися?

Я відвела погляд і легко кивнула головою. Він раптом піднявся та потягнув мене вверх, вимагаючи теж підвестися зі стільця.

— Ходімо! — сказав він.

— Куди? — здивовано поцікавилася я.

— На вулицю. Розкажеш мені все, що тебе тривожить.

Я декілька секунд уважно дивилася на нього, а потім усе ж кивнула. Він повів мене на вулицю, а потім чомусь повернувся в будинок. Надворі уже було дуже темно та холодно, тому я обійняла себе руками. Коли підняла голову в небо, то побачила дуже багато яскравих зір. Вони так гарно світили, що я легенько усміхнулася. Гордій з’явився з пледом у руках. Він раптом ліг на шезлонг біля басейну і махнув рукою, щоб я підійшла до нього. Я зробила декілька невпевнених кроків у його бік. Гордій раптом схопив мене за руку та сильно потягнув на себе. Я спочатку опинилася на його ногах, але потім він розсунув їх, даючи мені змогу сісти зручніше.

— Лягай! — скомандував Гордій.

Я повільно опустилася спиною на його груди. Він накрив нас обох пледом, а після цього обійняв мене, поклавши свої руки на мій живіт. Мені стало так тепло, що я одразу ж розслабилася.

— Ну і? — тихо спитав хлопець мені на вухо.

— Ем... Мене лякає близькість з тобою, — зізналася я. — Ні, мені хочеться цього, чесно. Навіть дуже сильно, але я не з тих дівчат, які сплять з хлопцями заради задоволення. А ще боюся, що тобі не сподобається зі мною, і ти розчаруєшся. Я не хочу, щоб це відбувалося без почуттів.

— Чому ти думаєш, що в мене їх нема?

Я повернула голову до Гордія, а він уважно дивився на мене. Його очі в місячному світлі були ще яскравішими.

— А є? — прошепотіла я.

— Є, — відповів він без краплини вагань.

Я відвернула голову в інший бік і ледь прикусила нижню губу, стримуючи свою усмішку. Таке невеличке зізнання, але хоч щось. Не впевнена, що Гордій колись скаже мені про кохання.

— Ай! — раптом тихо скрикнув він.

— Що таке? — стурбовано спитала я і випрямилася.

Коли подивилася на нього, то помітила, що він почав терти пальцями своє ліве око. Я нахилилася ближче до його обличчя.

— Здається, щось в око потрапило, — сказав Гордій та скривився.

— Не три! — Я забрала його пальці від ока. — Я подивлюся.

Мені довелося нахилитися максимально близько до нього, щоб побачити хоч щось у цій темноті. Я обережно поклала свої пальці на його шкіру під очима. І поки я зосереджено роздивлялася його око, він раптом потягнувся та сильно поцілував мене в губи. Я мало не скрикнула від здивування. Спробувала відсторонитися, але він поклав свою руку на мою потилицю, притискаючи мене ще ближче до себе. Я страшенно розізлилася, бо він збрехав мені. 

Я вчепилася пальцями за його плечі та почала легко дряпати його шкіру нігтями. Гордій іншою рукою потягнув мою ногу під коліном, змушуючи мене сісти зверху на ньому. Він сів у вертикальному положенні на шезлонгу та притиснув моє тіло ближче до своїх грудей.

Я грубо провела руками по його спині. Мені захотілося зняти з нього цю тонку майку, щоб торкнутися його шкіри. Його губи продовжували настирливо цілувати мене. Я трохи відсторонилася, щоб вдихнути свіжого повітря. Стало надто жарко, тому відкинула своє волосся з плечей назад. Гордій знову припав до моїх губ палким поцілунком. Його руки опинилися під моєю футболкою, вивчаючи кожен сантиметр моєї шкіри. Ми були наче дикі звірі, що жорстко торкалися одне одного дряпаючи. Я зачепила його нижню губу зубами та сильно вкусила її.

— Якого біса, Поліно?! — заричав хлопець.

Я хитро посміхнулася, спостерігаючи, як він здивовано доторкнувся пальцями до своєї губи, на якій точно залишиться слід.

— А навіщо ти збрехав мені, що нібито тобі щось в око потрапило? — закричала я.

— Може, щоб поцілувати тебе? — так само голосно сказав він.

— Ти завжди тепер робитимеш це так несподівано?

— Ніби тобі це не подобається.

— Подобається! — Я сердито вдарила його в плече. — У тому й річ, що мені подобається усе, що ти робиш! І це лякає мене, розумієш? Я не знаю, чи ти відчуваєш до мене щось більше, аніж хіть. Боюся, що закохаюся в тебе, а потім ця казка закінчиться, і я залишуся з розбитим серцем. Розлучення з тобою для мене буде не менш болючим, аніж зрада мого нареченого. Я не можу підпустити тебе ближче до себе! Не можу!

Гордій уважно дивився на мене, а я відвела погляд, відчуваючи дурні сльози на очах. Він тепер точно зрозуміє, що я вже закохалася в нього. Інакше не хвилювалася б за наше майбутнє, яке й так приречене на розставання.