Нестерпне дівчисько мого сина - Джулія Ромуш
Мої хороші, ми переносимося на чотири місяці назад!
***
- Ну, Мелііі ... - Аліса, шморгнувши носом, подивилася на мене благальним поглядом. У мене у батьків так собака дивиться, коли хтось щось їсть і з нею не ділиться. Ніколи не могла витримувати подібний погляд. Але зараз я готова стояти до останнього.
- Навіть якщо ти почнеш скиглити й гавкати, я все одно скажу тобі ні! - Теж мені придумала! Вона, бачте, пів ночі незрозуміло з ким під'їзні стіни протирала, так що зараз чхає і кашляє, а іноді навіть все разом. А я, значить, повинна йти в її ресторан і працювати за неї?
- А якщо я почну хвостиком виляти? - Подруга намагається засміятися, але знову заходиться в кашлі, а з її носа соплі течуть рікою. Я, скривившись подаю їй нове упаковування серветок.
- Ти ж знаєш, що я зроблю там тільки гірше! - Закотивши очі, я починаю шукати купу аргументів, щоб мене не припахали.
- Ти себе недооцінюєш, - подруга посміхається і дивиться на мене благальним поглядом.
- Це дорогий ресторан, туди приходять ті, хто людей за людей не вважає, а обслуговчий персонал взагалі бруд під їх ногами. Ти ж розумієш, що варто комусь мені щось сказати й таця з його замовленням буде красуватися на його ж голові? - І я не жартую. Характер у мене то і справді не дуже. А з людьми я взагалі туго сходжуся. Критику на свою адресу приймаю болісно і завжди готова критикувати у відповідь. Ну так, ось така я.
- Нам за квартиру платити через тиждень, - і тут Аліса використовує заборонений маневр. Вона прекрасно знає, що я сама не потягну оренду, і починає тиснути на хворе місце.
- Ну і?! - Поставивши руки в боки, я відчуваю як всередині мене починає закипати злість.
- Бублики гну! Якщо я не допрацюю свої зміни до кінця місяця, то чорта з два мені що заплатять! Так що гуртожиток привіт! - Подруга кисло посміхається і знову дивиться на мене, вичікуючи моєї реакції. А реакція є! Я стиснувши кулаки починаю голосно гарчати. Тому що ненавиджу, коли мене ставлять в безвихідь, а ця лисиця хитра все продумала! Спеціально цей аргумент залишила на кінець!
- Припустимо, - виставляю руку вперед, тому що бачу, що подруга вже хоче кинутися мені на шию, а я як би не готова переймати всі її приголомшливі симптоми хвороби. При тому, що з поточним струмком соплів з носа виглядає вона так собі, - припустимо я готова зробити тобі послугу, у мене будуть якісь бонуси за те, що я буду спину гнути на твоїй роботі?
- Плюсик в карму? - Дивиться на мене хитрюща Аліска, а я думаю, що цій лисиці ще не одне життя потрібно буде прожити, щоб відплатити мені за мою доброту.
- П'ять плюсиків, - навіть договорити не встигаю, як мене загортають в потрібну уніформу і підштовхують до виходу. Потім до таксі. Потім взагалі до дверей ресторану. Я навіть схаменутися не встигаю, як розумію, що виявилася всередині.
Аліска вручає мене в такі товстенькі, але добрі руки су-шефа, а потім відразу ж змивається з місця подій поки я залишаюся вислуховувати інструкції.
- Зрозуміла? - Це підсумок, який я проґавила дзьобом, але все одно киваю.
Подумаєш, я тут всього лише на один вечір, хіба це істотно якось вплине на моє життя?
Ха! Варто було бути менш самовпевненою в той момент.
- Просто віднести це за сьомий стіл, - здається, що навіть найстриманіший офіціант уже тікає від мене в сторону, - просто постарайся не розлити й нічого не розбити.
А я що? Хіба це складно? У мене то всього салат і суп харчо.
Був. Був салат і суп. У мене.
Зараз же він красується на лисині мужика, яку я старанно полірую, щоб він не підняв виття. Точніше, щоб не підняв ще більше виття, ніж зараз.
Мене рятує тільки те, що я впізнаю в ньому співака нашої неосяжної естради. Здається, що тільки я одна в курсі хто він такий, тому що без перуки й з залисиною складно уявити в цьому карапузі красеня й секс-символа нашої країни.
- Я зроблю все так, що Вас ніхто не впізнає. Не приверну увагу, - вимовляю вирішальну фразу, після якої мужик відразу ж змінюється в обличчі.
- Ви ...
- Так, - я киваю як бовванець, - звичайно впізнала, але це такий конфуз. Звичайно, якщо хочете покликати адміністратора, то я зараз його запрошу ...
Готова посперечатися, що це найменше чого хоче публічна особа без перуки й облита супом.
Чоловік не встигає мене зупинити, і я тут же мчу до шефа. Він виходить гордо, так що це помічає весь зал і підходить до столика з горе співаком в харчо. Добре, що я встигла відполірувати його лисину до дзеркального блиску.
- У вас все в порядку? - Це чергова фраза шеф-кухарів.
- Все чудово, - гарчить відвідувач, а я втикаюся поглядом в підлогу.
- Вам сподобалися наші страви? - Напевно натякає на суп, але це звучить як знущання, і я не можу приховати сміху. Співун сприймає це на особистий рахунок і коситься по черзі то на мене, то на кухаря.
- Все відмінно! Нарікань немає. У вас і кухня хороша, і персонал ... вище всяких похвал! - Думаю, що йому незатишно на стільки, що він хоче втекти звідси якомога швидше.
- Ми працюємо для Вас, - фу, як ніби п'яту точку облизали, але головне, що проблема, про яку знаю тільки я, вирішена.
- Мелісса, до мене! - Командує су-шеф, як тільки задоволений шеф зникає з поля зору.
Я йду як на гільйотину, готова вислухати свій вирок. Який, до речі, виявляється ще гірше, ніж я припускала.
- Ви дуже добре проявили себе сьогодні обслуживши ВІП-клієнта. На час відсутності Аліси ми дозволяємо Вам забрати її зміни ...
