Нестерпне дівчисько мого сина - Джулія Ромуш

За столом запановує двосекундне мовчання, і я прям відчуваю, як у мене свербить долоня його вдарити.

- Дякую, але моя скромна персона не може розраховувати на такий величезний крок з вашого боку, - я дивлюся на чоловіка і посміхаюся так, що зуби зводить.

Ось же джентльмен чортів. Коли не треба. Краще б раніше поводився як личить чоловікові, а не зараз.

- Це не проблема, - бачачи моє збентеження цей індик тільки насміхається. Його радує те, що він поставив мене в практично безвихідне становище. Мій мозок розуміє дуже швидко, але недостатньо для того, щоб вийти з цієї ситуації.

Мене тільки в останній момент осяває геніальна ідея. Не маючи сили контролювати себе і свої емоції, тому я в якомусь дивному припадку щастя вдаряю обома долоньками по столу і, задоволено посміхаючись, дивлюсь на батька мого хлопця.

- Зараз же вам стейк принесли! А до нього подали соус? - Я вичікувально дивлюся на чоловіка поки він дивиться на свою тарілку. Точно мене вважає хворою і судячи з того, як на мене вже коситься Ітан, то причинуватою мене зараз вважають, як мінімум обидва за цим столом.

- Так.

Я бачу, що йому не подобається вже те, що відбувається, але він ще поки не знає куди я хилю. Підозрює щось, але зрозуміти нічого не може.

- А до цього стейку подали соус на винній основі, - вимовляю тріумфально, - Вам не можна за кермо. В такому випадку ви порушите правила безпеки й ...

- Це нічого страшного. Я практично не доторкнувся до цього соусу. - Миттю зголює під нуль мій геніальний задум Крістофер. Але для мене це рятівна соломинка, від якої я не можу відмовитися. Я не припускаю ніяких інших доводів, тому наважуюся гнути свою лінію до кінця.

- Дорогий, виклич, будь ласка, мені таксі! - Я повертаюся до свого хлопця і практично чіпляюся пальцями в рукав його піджака. Дивлюся на нього благальним поглядом так, що навіть губи починають тремтіти, - я хочу сьогодні потрапити додому, а не в травмпункт, - я заїкаюся і мій голос тремтить, у мене навіть виходить видавити з себе скупу сльозу, - а твій батько дуже безвідповідальна людина! Не тільки своє життя готовий під загрозу поставити, але і чуже!!!

Добре, що сьогодні хлопець приймає мою сторону. Ітан по черзі дивлячись то на мене, то на свого батька, все-таки дістає телефон і набирає номер служби таксі. Я дивлюся на його татуся з докором і одночасно з тріумфом. Отримай негіднику! Якщо ти ще не зрозумів, то ти не з тією зв'язався!

- Мені було дуже приємно з вами познайомитися, - вимовляю так, як ніби-то все прокляття світу посилаю в його сторону.

- Взаємно, - здається мені тільки що аналогічне прилетіло в відповідь.

- Не потрібно мене проводжати, - ці слова вже адресовані Ітану, - склади компанію своєму батьку. Я подзвоню тобі відразу, як тільки приїду додому.

Ітан в цілковитому шоку киває головою, і я поцілувавши його в щоку вибираюся з-за столу. Я б переживала трохи більше, ніж зараз, що не сподобалася батькові свого хлопця, який навіть зараз пропалював мене своїм поглядом, якби мені не було настільки плювати на його думку. Тому зараз я, схопивши свою сумку, кулею вилітаю з ресторану і шукаю очима машину.

Тільки б татко мого хлопця не пішов за мною слідом. Ця думка змушує мене переставляти ноги швидше, і плювати на каблуки, я зараз готова здавати стометрівку, під моїми ногами горить підлога, настільки швидко я лину машини, яка вже під'їхала.

Як тільки таксі зривається з місця я видихаю. Здавалося б, все позаду. Цей вечір закінчився не так погано, як міг би. Але не тут-то було. На мене накочує розуміння всього, що сталося, накриває з головою і на той час як машина гальмує біля мого будинку, я накручую себе до такого стану, що у мене вже трясуться руки.

- Мелі, - голос подруги повертає мене в реальність, - з тобою все нормально?

А зі мною не нормально! Тільки зараз я розумію в яку опу я потрапила. Що я залишила свого хлопця там, в ресторані з людиною, яка хоче мене з землею зрівняти. І не просто так, а тому що у нього був привід. Тому що я зробила все для того, щоб він ніколи мене не забув. І коли я робила це, то я навіть уявити не могла, що ми з ним хоч колись ще зустрінемося. Навіть у страшному сні таке приснитися не могло. А у мене в реальності це сталося!

- Все кепсько! - Видаю подрузі й відкривши двері квартири влітаю в неї як ошпарена.

- Що, настільки погано пройшло знайомство з батьком? - Подруга намагається вимовити це жартівливим тоном, а я, впавши на ліжко видаю гучне виття.

- Просто жахливо!

- Гаразд, - Аліса сідає зі мною поруч, - я впевнена, що ти перебільшуєш.

- Серйозно? - Я підриваюся з ліжка і сідаю навпроти неї, - нумо подумаймо, батько Ітана виявився тим самим мужиком, з яким я познайомилася в ресторані, коли підміняла тебе, - я загинаю перший палець і дивлюся на бліде обличчя подруги.

- Зачекай, той самий, який з тобою ...

- Ага, той самий, який зі мною, той самий у якого я була вдома, той самий, який цілується так, що я ім'я власне забула і той самий, який мені сниться щоночі.

- Бути цього не може ... - Аліса починає нервово смикати рукав свого светра, тому що з цим мужиком вона теж знайома. Тому що коли він прийшов шукати мене в ресторан, в якому я нібито працювала, то навів там такого шуму, що Алісу виперли звідти втришия і ще зарплату не виплатили. - І що тепер? Адже він тебе приб'є за те, що ти зробила ...

Подруга озвучує мої найстрашніші думки.