Блискавична для ельфа - Марита Полл
Для Араторна, Арателла була кумиром, героєм для наслідування. Саме з її щоденників, темний почерпнув знання та вміння керувати темрявою. Спрямовувати силу не на зло, а на благо.
Арателла залишила десять заповідей, як керувати королівством Справжньому королю для своїх нащадків. Але Аранель іноді вдавався лише до трьох. Чи не означає це, що Аранель не зможе зупинити Тінь, навіть із силою блискавичної діви? І що тоді буде з Елателем? Потрібно поговорити із братом. Він має змінитися. Змінити своє ставлення до трону та королівства.
Від варти Араторн дізнався, що Аранель вирушив у свої покої з фавориткою. Саме з нею темний і застав свого брата. Дівчина стояла нахилившись і упиралася в стіл руками, купа спідниць лежала на її спині, а Аранель спустивши штани, примостився з заду.
— Я не збираюся відмовлятися від того, що приносить мені задоволення, на дурні розмови. Навіть заради тебе брат. - відповів Аранель, коли темний попросив його відпустити дівчину і одягти штани.
Араторну було не приємно таке приниження жінок, але схоже саме цій, було все одно. Вона стогнала і кричала, не зважаючи на темного.
— Я прийшов поговорити про заповіді, які залишила Арателла своїм нащадкам. Для королів. – почав Араторн.
— Арателла була лише жінкою, брате... І правила під керівництвом... своїх радників. Я впораюся зі своїми обов'язками і без її бабських заповідей. – важко дихаючи, відповів король.
— Вона була справжньою королевою. Я думаю, що тобі потрібно дотримуватися цих заповідей і змінити свою поведінку. Ти надто багато часу приділяєш тілесним втіхам, а не королівству.
— Араторн, ще раз повторюю, Арателла була лише жінкою. Жінкою, яка мала зберігати себе для чоловіка. Я чоловік, і мені потрібна розрядка. У мене, як у Короля, багато справ. Я так відпочиваю.
– Яких справ, Аранелю? Ти не керуєш сам королівством. Тобі в цьому допомагаю я, і купа радників. Ти навіть не знаєш, чи голодує твій народ, чи ні. А чи знав ти, що дівчата, які не пройшли відбір, зникають уже десятий рік?
— Знаю, і це мене пригнічує.
— Так, що ти знаєш про гноблення і муки? Про це я знаю, знає наш народ, але не ти. – скинув брову Араторн.
– Ти прийшов мене вчити? Мене? Свого короля? - Аранель відштовхнув від себе фаворитку, оббризкавши її своїм насінням, і повернувся до темного. — Саме ти мав з'ясувати, куди поділися дівчата. Але ти не з'ясував. І після цього, смієш мене повчати?
— Я прийшов до тебе не як до Короля, а як до брата. Я турбуюся про тебе. Ще й пророцтво.
— Якщо турбуєшся, знайди мені цю дівку з блискавками. Я маю на ній одружитися, щоб виконати пророцтво. Вільний.
Араторн вклонився і покинув королівські покої. Коли Аранель роздратований, він чує тільки себе. У такі моменти неможливо достукатися, до його розсудливості.
Араторн повернувся до бібліотеки. Потрібно ще дізнатися, що за знаки на грудях у Татії. Те, що їх поставив бог неба, не має жодних сумнівів. Сама дівчина це підтвердила. Але що вони означають і чим це може їй загрожувати?
ТАНЯ
Араторн прийшов до вечері, і попросив продемонструвати, чого навчив мене Ульвен. Стіл був накритий на двох, але з різноманітністю страв та десертів.
З салатами і м'ясом, я сяк-так впоралася. Затримка сталася з восьминогом та печеними яйцями, фаршированими грибами та чимось ще. Араторн був терплячий і підказував мені. З десертами проблем не виникло.
— Саме ці страви будуть у завтрашньому турі. Думаю, що ти впораєшся. - промовив задумливо темний.
– А якщо ні?
– Я вірю в тебе. Все буде добре.
– Щось трапилося?
– З чого ти взяла?
— Ти якийсь задумливий. Я бачу, що тебе щось турбує. Поділись зі мною.
–0 Справа в Аранелі. Сьогодні, коли я шукав відомості про Ашера, натрапив на один рукопис. П'ять столітть тому, Целус у тандемі з ельфійською королевою, ув'язнили в темницю Тінь. Так, ту саму, з пророцтва про тебе. - пояснив Араторн, помітивши моє здивування. — Арателлу коронували самі Боги, і назвали її Істинною Королевою. Арателла залишила заповіді для своїх нащадків, але Аранель не хоче їм слідувати.
— Ти хочеш сказати, що Аранель не справжній король? - здивувалася я.
– Ні не хочу. Але якщо він не змінить свою поведінку та ставлення до трону, він може не впоратися з Тінью.
— Здається, ти обіцяв не віддавати мене своєму братові.
– І не віддам. Я намагаюся знайти спосіб, оминути пророцтво, без твого заміжжя з королем. Целус не приходив до тебе уві сні, сьогодні вночі?
– Ні.
— Можливо, він знає лазівку, ти маєш розпитати його.
– Обов'язково. Як тільки він вийде на зв'язок. А коли це станеться, не відомо. Ти дізнався, що-небудь про мітку, яку він поставив на мені?
– В загальних рисах. Ця мітка, щось на зразок оберегу і служить зв'язком з богом, який її наклав. Але як вона діє і як нею скористатися, я так і не дізнався.
— А знаєш… Якщо це оберіг, вона діє.
– Що ти маєш на увазі?
— Вчора, коли з'явилася мітка, я зазнала жахливого болю. Вона вщухла, через якийсь час, але стикаючись з тканиною сукні, я відчувала не дуже приємні відчуття. Коли танцювала з королем та ще одним учасником відбору, то відчувала печіння на місці мітки.
— Ти думаєш, що танцювала з Аранелем? – усміхнувся Араторн.
— Ну, якщо всі Ельфи такі надміру зарозумілі й нахабні, то, можливо, я й помилилася. - знизала плечима.
– Ні, не всі. Лише король. – посміхнувся чоловік. - А зі мною? Теж відчуваєш неприємні відчуття?
— Саме з тобою я нічого не відчуваю. Немов і немає на мені мітки.
Араторн підвівся з-за столу, підійшов до мене і, взявши за руку, потяг на себе, змушуючи підвестися. Не випускаючи моєї руки, він притягнув мене до себе другою рукою. Я пропустила той момент, коли ми почали цілуватися.
Голова кружляла, жар прокотився хвилею по всьому тілу, і зупинився внизу живота, віддаючись солодким болем.