Олександр. Її монстр - Влада Калина

- Попросиш? Ти ненормальна. Якщо віриш в те, що цей дядько тобі їх дасть, то навряд-чи. Він вже за тебе заплатив твоєму брату. Доречі, а чому Бєлов тебе відпустив? Не повірю, що через твою істерику. Такі люди не бояться якихось криків ненормальних дівок. Він міг запросто скрутити тобі шию, як своїм попереднім дружинам.

- Сама не знаю. Якийсь він підозрілий такий. Може Андрій обдурив мене і Бєлов не такий вже й монстр. Він не схожий на чоловіка, який знущається з жінок.

- І як ти маєш просити в нього ці гроші? Мені самій цікаво.

- Не знаю… Ох. Попрошу щоб позичив, бо просто так він мені їх явно не дасть. В нього там звірі є, я можу прибирати в клітках, годувати їх. Може ще щось. Я відпрацюю.

- Знаєш скільки тобі доведеться безкоштовно відпрацювати ці сорок тисяч доларів? Та й не факт, що він погодиться. Тебе й на поріг не пустять.

- Але іншого виходу в мене немає.

- Послухай, я зараз… Де це мій мобільний, а ось. Зараз подивимося, може знайдемо його в інтернеті. Хто він такий.

- Точно! Шукай. Може якась інформація цікава буде. І чого я дурепа раніше про нього нічого не нарила?

Дівчата вмостилися на дивані в пошуках монстра.  

- Тут у пошуку вибило, що є аж три чоловіки з таким іменем. Зараз, глянемо на першого. - Алла пробіглася пальцями по екрану. - О! Ось якийсь… Олександр Бєлов… тю, тут написано, що йому вісімдесят три роки. Твій?! - глянула на Анжеліку, тому, що сама в очі цього Бєлова не бачила, тож він це чи не він, Алла не знала.

- Та ні! Жартуєш? Це ж якийсь дідуган старий. Мій молодший, симпатичніший.

- О, тут написано, що він помер. Прикинь.

- Давай подивимося на іншого. А цей хай спочиває.

- Так, ще один зі списку. Ось… Він?!

- Так! Це він!

- Симпатичний. На монстра не схожий, - пожартувала подруга. - Так, що тут пишуть: Олександр Олександрович Бєлов, мільйонер, бізнесмен, має виноградники за кордоном, винні погреба, ресторани, там і мешкає. А що ж він робить тут, якщо мешкає закордоном? На дачу приїздить?

- Бачила б ти Алла, яка то дача трьох поверхова. Цілий замок.

- Обана! А тут написано, що він одружений. Прикинь.

- Як це одружений?

- Тепер мені все ясно, - Алла не стала читати далі, та й навіщо, адже і так стало все зрозуміло. - Він має дружину десь там за кордоном, тож до тебе і пальцем не торкнувся. Мабуть кохає її і не зраджує.

- Ти віриш в те, що такі люди не зраджують? Та перед їхнім носом тільки задницею покрути, він і забуде про свою дружину.

- І ти подруго вирішила покрутити перед ним своєю дупою, щоб він дав тобі гроші?

- А це звісно дурна ідея, але яка не яка, а ідея.

- Ти серйозно? Ну ти даєш. Щойно в клітках прибирала, а через хвилину вже намилилася до нього в ліжко. Він одружений.

- Якщо одружений, то навіщо виграє дівчат в карти? Теж мені святого знайшла. 

- Ти, що реально продаси себе за гроші?

- Це вже зробив мій брат, то чого я не можу?

- Ти ж не така.

- Я не така, але… Життя іноді нас заганяє в такі капкани, що вирватися з них ми можемо тільки тоді, коли переступим через себе і свої принципи.

- Ти реально збираєшся зваблювати цього старого дядьку і переступити через себе?! 

- А ти пропонуєш мені погодитися на пропозицію твого Макса? Це те ж саме. От тільки навряд чи цей, як ти кажеш старий дядько, розкаже комусь, тим паче, якщо одружений. А твій Макс розтеревенить про це по всьому місту, і мене вважатимуть всі хвойдою.

- Ти ще божевільніша ніж я. 

- Не помирати ж нам такими молодими через чотири дні. Чи сидіти і надіятися на поліцію?

- Ти маєш рацію. Помирати я не хочу. Тільки я так і не зрозуміла, чому він віддав Андрію гроші за тебе, а тебе собі не взяв? Міг би твоєму брату не платити. Подарував тобі свободу? За що? За красиві очі чи ту істерику?