Громовиця в Порцеляновій Чашці - Olha Alder

Містер Ллевеллін заперечно похитав головою:

— Це називається кишеньковий театр тіней. Невелика скринька з танцівницею Розамунд, лялькою, всередині. Але такої реалістичності ще не досяг жоден майстер. Або Еммет був справжнім майстром, або знайшов майстра, який створив це диво, — насправді містер Ллевеллін теж був зачарований метеликами.

— Справді? Фігура ж тільки стояла, лише розмахувала руками. Напевно, ви праві.

— Так, це невелика скринька, але її треба правильно встановити, щоб вона відкидала таку велику тінь, — міркував уголос містер Ллевеллін.

— Напевно, вона не знайшла в каюті відповідного освітлення…

— Але чому їй знадобилося саме зараз відкривати подарунок до завтрашнього дня народження?

— Чекатимемо, поки леді Брудберк покине каюту, чи ввірвемося прямо зараз? — усміхнулася леді Лавінія.

— Ваш азарт безмежний, — хихикнув містер Едвард, прикриваючи обличчя рукою.

Леді Лавінія прикусила нижню губу, щоб не засміятися у відповідь. Вони повернули за кут і, знайшовши потрібну каюту, постукали.

Юна служниця відчинила двері.

— Ви на чаювання до мадам Рози?

— Чаювання? — Брови містера Ллевелліна поповзли вгору, виражаючи здивування. — Похоронне?

— Ні. Традиційне.

Тепер мовчки здивувалася леді Лавінія. Дама не змінювала свої звички навіть після втрати чоловіка?