Громовиця в Порцеляновій Чашці - Olha Alder

— Лорд Едвард Сеймур? — здивувалася вона.

— А що ви тут робите?

— Я? Я вирушив до Франції відразу ж, як дізнався, що ви втекли!

— А як ви знайшли мене в Гін?

— Я питав про найкрасивішу жінку, що зійшла з корабля “Санта-Марія”.

Лавінія скоса глянула на нього.

— Я показував ваш портрет, — зізнався він.

— Ви хороший детектив. А в Лондоні плітки так само поширюються, як лісова пожежа… — пробурчала вона.

— Я залицявся до вас два місяці, а ви виходите заміж за того, кого знаєте лише 6 днів?!

— Уже вісім, — Лавінія усміхнулася. — Знаєте, лорд Сеймур, ми з містером Ллевелліном за ці шість днів перетнули води Ла-Маншу і пережили дев’ять вбивств. Що вже й казати — його самого ледь не вбили, тож думаю, це вартий привід відсвяткувати життя. Можу я спитати, чи зробите ви честь моєму нареченому, виступивши його шафером?

Це була крихітна церква, повна свічок і аромату ладану.

Свідків цього шлюбу було двоє: лорд Едвард Сеймур з боку нареченого і служниця Марія з боку нареченої.

— Ви така красива! — зітхнув Едвард, — але найголовніше, що це ви.

Їхні обітниці були короткими та простими, але їхній шлюб обіцяв бути довгим, хоча це залежало від примх леді Лавінії.

Вони стали чоловіком і дружиною в графстві Гін на узбережжі Па-де-Кале 21 липня близько трьох годин дня.

— Сатомі, — Лавінія сиділа біля туалетного столика в їхньому тимчасовому будиночку в Марселі, перебравшись ближче до великого порту через кілька місяців після укладення шлюбу. — Ви вже готові їхати до Греції?

Перебуваючи поруч із леді Лавінією, Сатомі почала вчити англійську і вже потроху говорила.

Старий квиток леді Лавінії Ллевеллін згорів, але вона не шкодувала, адже новий буде куплений на кошти її коханого чоловіка.

— Так, пані.

— Тоді візьміть цей лист і, знайшовши леді Деметру Галані, повідомте, що я поки не можу її відвідати, але дуже чекаю її в гості, бо нещодавно поспішно вийшла заміж, — Лавінія криво усміхнулася.

Фінал книги.

Кінець