Дозволь бути поруч - Адалін Черно

Чекаю, що Макар відповість, але він і далі стоїть поруч. Його руки складені на грудях, погляд спрямований у вікно, губи стиснуті в тонку смужку. Він починає говорити, коли я вже не чекаю від нього відповіді.

— Наша клініка спеціалізується на хірургії, — промовляє тихо. — До нас часто привозять важких пацієнтів. Зрозуміло, я не беру участі в операціях внутрішніх органів, але іноді доводиться пришивати не тільки цицьки, Олю. Пацієнти після опіків, укусів, будь-яких пошкоджень шкіри — моя спеціалізація. Сьогодні привезли дитину.

Він замовкає, а моє серце тьохкає. Мені до болю хочеться його підтримати, і я не знаходжу нічого кращого за обійми. Протиснувшись між ним і підвіконням, обхоплюю Макара за талію. Він тієї ж миті розмикає руки й зволікає кілька миттєвостей, ніби не знаючи, обійняти мене у відповідь, або усунути. Я чекаю на його рішення й притискаюся ближче. Боюся, що вибере не обійми, але помиляюся. Одна його рука обхоплює мене за плечі, інша лягає на талію. Він притискає мене до себе.

 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно