Дозволь бути поруч - Адалін Черно

Чекаю, що Макар відповість, але він і далі стоїть поруч. Його руки складені на грудях, погляд спрямований у вікно, губи стиснуті в тонку смужку. Він починає говорити, коли я вже не чекаю від нього відповіді.

— Наша клініка спеціалізується на хірургії, — промовляє тихо. — До нас часто привозять важких пацієнтів. Зрозуміло, я не беру участі в операціях внутрішніх органів, але іноді доводиться пришивати не тільки цицьки, Олю. Пацієнти після опіків, укусів, будь-яких пошкоджень шкіри — моя спеціалізація. Сьогодні привезли дитину.

Він замовкає, а моє серце тьохкає. Мені до болю хочеться його підтримати, і я не знаходжу нічого кращого за обійми. Протиснувшись між ним і підвіконням, обхоплюю Макара за талію. Він тієї ж миті розмикає руки й зволікає кілька миттєвостей, ніби не знаючи, обійняти мене у відповідь, або усунути. Я чекаю на його рішення й притискаюся ближче. Боюся, що вибере не обійми, але помиляюся. Одна його рука обхоплює мене за плечі, інша лягає на талію. Він притискає мене до себе.