Олександр. Її монстр - Влада Калина
- Доброго дня, це Зарудний Андрій? - Зателефонував я цьому козлу з самого ранку. Більше чекати не міг.
- Дивлячись кому, - Прошепотів він у трубку. Напевно ховався від своїх друзів-гравців. Конспіратор чортів.
- Це Бєлов вас турбує. Мій любий друже, - я промовив ці слова дуже грубо і грізно, щоб він не розслаблявся.
- Бєлов?! ... У мене немає зараз таких грошей, - Андрій трохи занервував.
- У тебе є щось краще, - сказав я, натякаючи на його сестру. - Я подумав над твоєю пропозицією, і... я згоден. Чи ти передумав?
- Ні. Я не передумав, - зрадів Андрій. - Але умови змінилися.
- Умови? Які ще умови?!
- Так. Умови угоди.
- Говори, я слухаю.
- Я віддам тобі свою сестру, а ти натомість забудеш про мій борг і... доплатиш мені зверху ще два мільйони.
- Що?! Ти напевно жартуєш? - Ух який зухвалець. Він мені винен, а я йому за це ще й доплачуй? Який нахаба.
- Якщо ти не згоден, то...
- Я згоден! - перебив його я, бо знав, що цей пройдисвіт хотів сказати.
- Ти згоден? - перепитав мене Андрій. Напевно, не вірив своєму щастю.
- Так, тільки і я маю умову, - відповів я.
- Я слухаю тебе…
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно