Меланка - Нора Нойс
Сказати точно, коли я вирішив позбутися набридливого дракона? Хм. Навіть сам не знаю. Може тоді, коли побачив, як Меланка, не зважаючи на свій протест і агресивну поведінку, все одно відчувала до цього лускатого теплі почуття.
Енергетичні потоки, які вібрували між ними, просто зносили дах. І так, я їх добре бачив і відчував.
Але, чорт!
Я не міг дозволити забрати з-під мого носа цю малу, руду дикарку.
Вперше, за все своє життя, мені захотілося стосунків і любові. Збудувати сім’ю. Народити маленьких темношкірих, рудоволосих ціанців. А тут, на тобі. Рудий Декарай взявся за справу, в обхід мене.
Так справа не піде! Вирішив тоді.
А вже через день так все добре склалося. Домінік попросив підкинути його до Землі, бо там його чекає син з дружиною.
- Кириле! - перехоплюю свого брата біля конюшень.
- Ти чого?
Не зважаючи на наші родинні зв’язки, він був щось занадто задуманим, що аж налякався мене.
- Я лечу по справах!
Кирило нахмурив брови, склавши руки на грудях.
На всякий випадок я навіть приглушив свої емоції, щоб він нічого не рознюхав.
- А як же лабораторії? Хто буде всім займатися, поки ти десь шлятимешся?
Ой! Робота, робота і ще раз вона. Я може перший в житті вихідний хочу собі влаштувати. Але ні! Треба звітувати.
- Я вже всі обов’язки передав Луці і його брату.
- І скільки тебе не буде?
Ну чого він так причепився до мене? Он краще б за дружиною і парою дивився, щоб не вкрали з-під носа.
- Не знаю точно!
Ой не подобається мені його нахмурений вираз обличчя.
- Трохи надовго! - вирішую накинути, на всякий випадок пару місяців плюс. - Мені потрібно Домініка, до речі, твого свекра, підкинути до Землі, а потім заскочу на одну цікаву планету. Можливо нахапаюся нових ідей для нашого проекту.
Оце я позавертав. Аж сам здивувався. Яка цікава планета, які експерименти?
- Ми ж зможемо зв’язатися?
- Може і не зможемо. Земля ж не магічна. А потім, хто знає? Коротше, я якось дам про себе знати, але якщо щось, не хвилюйся, зі мною все в порядку.
І от зараз, стоячи в рубці управління польотом, я проклинаю себе всіма найгіршими епітетами. Ну - дебіл я. Ще й послати сигнал порятунку не встиг. Та й енергетичні канали обірвалися, оскільки ми вже зайшли на орбіту Землі.
Не можу зв’язатися з Кирилом і це найстрашніше. Бо наш корабель падає!
Якого чорта?! Не можу зрозуміти.
Потрібно було проконсультуватися з повітряними, оскільки вони постійно сюди літають. Але я взяв і повалив, думаючи, що, якщо наші кораблі крутіші від драконячих, то всюди зможуть літати.
От, срака!
Хотів Декарая від Меланки забрати, а походу всі від неї відлипнемо.
З кожним кілометром, який наближає наш неминучий кінець, я думав тільки про одне. “ Хоч би спрацював аварійний парашут, який ще жодного разу не використовувався. Надіюся він там є. А інженер був добросовісним і запакував його по інструкції.”
- Придурок! Що таке?
От тільки тебе тут не вистачало. Драконяча ти дупа!
- Падаємо! Що не ясно?!
Не кажучи більше ні слова, він розвернув мене до себе і зарядив декілька разів по морді. Добре, заслужив. Як - не - як, може це останні наші хвилини.
- Відкривай аварійний люк! - гарчить, теліпаючи мене за плечі.
Що цей лускатий вже придумав? Звалити по-тихому?
- Нема в нас аварійного люка! - намагаюся перекричати сигнал тривоги.
- Гррррр! - відштовхує мене від себе.
- Ну ти і придурок, чесне слово!
А потім, як в ні в чому не бувало, трансформує свої драконячі лапи і вириває з м’ясом “парадні” двері корабля. І бляха, вистрибує. Десь між стратосферою і атмосферою.
Сила тяжіння в декілька махів, починає плющити нас в різні сторони. Одне добре, що всі ми не люди і можемо це пережити.
- Де Декарай? - перекрикуючи шум сирени і вітру, кричить Домінік.
Навколо твориться такий хаос і паніка, що мені вже пофіг на того дракона. Я може тут з життям прощаюся, нащо мені в останні його секунди думати про те руде прокляття?
- Викинувся! - киваю на діру в кораблі.
І не встигає навіть Домінік відкрити рота, як всіх нас різко плющить до землі. От чорт. Я заїхав носом у підлогу і зараз все навколо заливає кров’ю.
Але, чорт! Ми не падаємо. А плавно маневруємо!
- Домінік? - кличу його.
- Ти також це відчуваєш, чи це я вже в ціанському раю.
