Меланка - Нора Нойс

- Меланка!
От, чорт! Не довго тривав мій відпочинок і релакс.
А знайшла я мега круте містечко. Ще й біля море. Чи океану?
Якщо на цій планеті тільки два континенти, то певне океану. Але, блін! Може це якась протока, затока? Треба підтягнути свої знання по географії цієї планети. Як —  не —  як  тепер це і моя планета. Друга батьківщина, так би мовити.
- Меланко!
Ну чого так кричати?
- Я тут!
Виходу не було. Я підвелася з каменю, на якому сиділа, і попрямувала в сторону крикливого Арса.
На вулиці вже стемніло, тому я не надто добре бачила, де той вовк знаходиться.
- Вона тут! - А він ще й не один прийшов по мене. Кому він там кричить?
Ого! Оце делегація. І мама з усіма чоловіками, і малі. При чому всі зібралися біля пристані.
Ну нічого собі. З чого це раптом? Пішли такою великою компанією на мої пошуки?
- Ей, ви що тут робите? - підійшовши ближче, запитала.
- Меланко, чорти лисі! - крикнула мама. - Ми тебе шукаємо, а ти тут прохолоджуєшся.
Ну прекрасно! Ніде немає спокою.
Якщо чесно, я й у вовків завжди усамітнювалася - і ніхто з цього проблему не робив.
Невже хвилюються, що мене тут може вкрасти якийсь вовк. Ну...Судячи з їхнього дефіциту жінок, може якийсь маніяк і завівся. Хоча, сумніваюся.
- Та, що таке? Поясніть нарешті.
Мій настрій останнім часом сильно коливався, тому зараз відчуваю, що з меланхолії мене може різко кинути в холеризм.
- Ритуал, люба! - спокійно нагадує Ден.
Ну він, як найспокійніший, завжди намагається згладити всі гострі кути.
- Що, вже?
Не думала, що це відбудеться так швидко. Насправді, я б відтягувала цей момент ще довго. Навіть не хочу знати, які в мене ці істинні. Напевно, якісь пихаті дракони, яким те й роби, що подавай дітей. Ооооо, сподіваюся вони не старі і маразматичні.
- Ну добре...пішли, — видихнула, направляючись в сторону палацу Олофа.
- Обряд буде проведений у твоєму маєтку.
Від почутого мало не спіткнулася.
Маєтку? Моєму? Я звичайно вірю в маму, і її ділову хватку. Але, так швидко..?
- Олоф погодився?
- А куди йому діватися? - фиркнув Даніель.
- Вагітним же не відмовляють. — хитро промовив Арс.
О, нове потрясіння.
- Ти не знаєш! - відмахнулася мама. - Я не вагітна.
- Вагітна, вагітна! - посміхнувся Арсайла.
Я тільки переводила свій здивований погляд з мами на її чоловіків.
- Ти почув серцебиття? — все ж уточнила.
Бо якось, ця ситуація здавалася надто дивною. Чоловіки задоволено либилися, киваючи. А мама, схрестивши руки на грудях, заперечно хитала головою.
- Ще ні — відповів вовк, проте казав це таким тоном...Коротше, підозріло веселим.
О, ні! Роздумувати над тим, що в них там відбувається, я не маю здоров’я.
- НУ то пішли вже!
Де там той, мій, маєток? Аж цікаво стало, які хороми для мене підготував король. Я звичайно не сподіваюсь на щось мега круте, мені і звичайна хатина підійде, але своя.
Хочеться вже відпочити від галасливих сестер і не менш галасливих дорослих.
Інколи їхні мексиканські пристрасті сильно напружують.
- Та ось він! — тикнула пальцем мама.
- Білий палац. Прямо до характеру моїй донечці.
Я скривилася, показуючи своє ставлення до цього.
Серйозно? Білий палац для світлої принцески? Олоф знущається.
Хоча....Він біля моря. Чи океану. Тут крутий краєвид. Піде. Ще й лісочок з іншої сторони. Дуже мальовничо. Ок. Беру.
В середині нас вже чекала прислуга, яка чемно привіталася.
- Нам вниз! - скерував мене Ден.
- В катівню?
А що? Має ж у моєму палаці бути катівня.
Але по скептичному виразу обличчя Дена — ні. Там не катівня. А шкода. Завтра зроблю собі екскурсію і знайду всі скелети цього замку.
Не гоже господині не орієнтуватися в своїх володіннях.
Хм. Ми в скарбниці, чи що?
- Бачу Олоф добре розщедрився.
Підійшовши до однієї зі скринь, Даніель задоволено прицмокнув.
Ну —  і —  ну. Це була простора і також світла кімната. Як вона залишалася світлою і білою, без жодного віконечка, також доведеться розізнати. Посередині неї був встановлений ДракоКамінь. Червоний, як і всі ці каміння. Поєднання білого і червоного було надто драматичним. Ну, якраз під мій настрій.
А попід стінами стіни стояло декілька скринь. З приданим від короля. Як я зрозуміла.
- Світлого дня!
- Благодатної ночі!
До моєї скарбниці почали заходити маги. Ооооо, ні! Цей страшний момент неминуче підходив до своєї епопеї.
- А де Олоф? - шепнула Даніелю.
Маги зайняли свої місця навколо каменю, готуючись.
- Навіть не знаю...До нас приходив його помічник і сказав, що ритуал буде проведений без короля.
- Та й добре!
Буде король чи ні, справи це не змінить. За секунду моє життя скотиться на саме дно, найглибшого каньйону. Мені нав’яжуть хто зна скільки чоловіків, які вибісять мене в ту ж секунду, як я їх побачу. Вони хотітимуть дітей, а я їх вбити.
Казка, а не сімейне життя. Боги....Дайте мені знак...Або якийсь легенький землетрус, щоб ці чаклуни позакривали свої роти і не патякали ці закляття істинності.