Меланка - Нора Нойс
З першого удару по морді і з першого її погляду я вирішив, що Меланка стане моєю. Та мені навіть не потрібно було проходити ритуал істинності, щоб знати — вона моя. Мій дракон аж кричав в моїй голові, що ми маємо її завоювати, або вкрасти на крайній випадок.
І от, через декілька дні моїх наполегливих залицянь, які не рідко закінчувалися сваркою, мала колючка трохи відтанула. Навіть дозволила себе поцілувати. Мммм, її смак був неймовірним. У мене аж запаморочилося в голові.
Але виявляється не лише від поцілунку з маленькою. Коли мене почало косити в сторону, я тільки на секунду зрозумів, що щось не так, але далі мене вирубило.
А отямився я вже на космічному кораблі. Чорт візьми! Що в дідька відбувається? Просвітлення в моїй голові відбувалося поступово, тому реакція була пригальмованою. Зараз я тільки міг роздивлятися сраних ціанців, які снували туди — сюди. Якого лисого я їм здався?
І як би я не концентрувався, дракона також не зміг відчути.
От срань.
Навіть маленький нігтик не зміг відростити, щоб розрізати паски безпеки. А зафіксували мене ними надійно. Я вже почав краще відчувати своє тіло і те, як його міцно прив’язали до крісла.
Грррр.
Поки ціанці щось там вирішували між собою неочікувано на горизонті замаячив високий темноволосий чоловік.
- О, привіт! - привітався він, сівши поруч.
Мій мозок почав активно регенерувати спогади. Оскільки я точно вже бачив його. Тільки де?
- Ти мене напевно не пам’ятаєш, - сам почав він цю розмову, зрозумівши все з виразу мого обличчя.
- Я Домінік, батько Юлі. Ми приходили до вас, коли шукали мою онучку.
Поки він говорить, у моїй голові все потрохи починало прояснюватися. Юля - це істинна головного ціанця і вовка з того континенту. Щось таке пригадую. Правда тоді події розвивалися надто стрімко, щоб щось аналізувати. В них ще й там така “санта барбара”, що не одразу розберешся, хто чий чоловік та істинний.
- Ну добре! - киваю швидко.
Їхні стосунки і родинні зв’язки мене мало цікавлять. Більше хвилює зовсім інше.
- А чому ви мене викрали? - питаю прямо.
Бо інших думок в голову не приходить. Якщо це не викрадення, то що в чорта?
- Викрали? - шоковано скрикує Домінік.
Його сині очі стають ще синішими, а брови смішно хмуряться.
- Кай казав, що має ще друга з собою захопити. От ми й зробили коротку зупинку у вогняних, забрали тебе.
На кінець його голос став тихішим і не впевненим. Напевно згадує, як насправді виглядало моє завантаження на корабель моїм добрим другом Кайом!
- Шкода, що я не знав, про плани мого “друга”, - гарчу на останньому слові.
Хоч трохи сили повернулися, тому намагаюся виплутатися з тих пасків, але не можу розібратися з механізмами. Чортові ціанці в купі з повітряними.
-Тихо, тихо! - в нашу каюту заходить сам винуватець подій.
- Кай! - гарчу на нього, спопеляючи поглядом.
От скотина ціанська. Либиться на всі тридцять два, чи скільки в них зубів.
- Якого чорта? На хріна ти це зробив?
- Декараю, Декараю... - приспівуючи, він підходить ближче.
Чому на його обличчі така дебільна посмішка? Так би і стер її кулаком.
- Вирішив захопити тебе з собою, - просто відповідає.
- Вирішив?! - гарчу крізь зуби.
- Каю, ти що чокнувся?
О, Домінік відмер. Підстрибнувши на ноги, він підійшов до нашого знайомого. Здається він хотів схопити цього ціанця за борти піджака, але ж ціанці шляються топлес, тому він безсило опустив руки в низ, стискаючи кулаки.
- Ти ненормальний? А якщо вогняні дізнаються, що це ти його вкрав, то що тоді буде? Там моя донька і онучка, чортовий ти егоїст. Давай, розвертайся і вези його назад.
О, а мені починає подобатися цей Домінік. Хто він цікаво?
- Не дізнаються!
- Як це не дізнаються? - перепитую цього осла.
А цей придурок відходить від Домініка і театрально нагороджує мене своїм пихатим поглядом. Ой, відчуваю він зараз зморозить якусь дичину.
- Бо тебе я висаджу на Землі!
- Що?- аж душуся повітрям.
Оце номер. Не просто викрав, а закине на іншу планету.
- І для чого це тобі, придурку?
- Тебе це не обходить!
От ненормальний. Глибоко видихаю через ніс.
- А якщо по нього прилетять? - ставить правильне питання Домінік.
- Не прилетять. Вони що: будуть всю планету прочісувати?
- Каю, це ненормально! Верни Декарая назад. Тобі ж не потрібні проблеми з королем вогняних?
Я, схрестивши руки на грудях, слухав їхню цікаву розмову. Мотиви Кая були незрозумілими. А Домінік радше переживав за свою сім’ю, і щоб в них не виникли проблеми, ніж через те, що дикий прибулець викрав в ні в чому не винного дракона.
Та що я буду робити на тій Землі!? Я ж там жодного разу навіть не був.
- Не буде жодних проблем!
І запевняє так впевнено скотина.
- Ніхто не бачив нас, енергетичні потоки я стер, дракона закину на Землю, не магічну планету. Все продумано.
Любі мої! Наступний розділ від Кая. Як ви думаєте, чому він викрав Декарая? Не забудьте про вподобайки) І обов'язково підписуйтесь на автора, щоб не пропустити оновлення. Або новинку!
