Загублений ідол Ліни - Катерина Федоровська

- Ліно, Самір одружений. Ліара, сестра Роя, із Дому Хижих перевертнів, його дружина. До того ж вона вагітна й скоро народить спадкоємця. Саме тому нам і потрібна ця статуетка богині. Бо процес народження нового демона відбувається безпосередньо у храмі, нашому родовому храмі Променистого Сонця. Статуетка Вітарі – це ключ, який допоможе богині пробудитися. І наділити магічною силою нового демона.   

Занадто багато різних емоцій було в Ліни цими днями, але такого гіркого, всепоглинущого болю ще, напевно, не було. Проковтнула твердий клубок образи, що підкотився до горла. Стримала пекучі сльози, щоб вони не хлинули з очей. Не хотілося демонструвати свій розпач і біль цьому демонському дівчиську.

Вона також не вільна, але ж міг би хоч сказати. Щоб не малювала собі наївні картинки їхніх романтичних стосунків.

Не стримала зрадливі сльози, потекли прозорими стрічечками по щоках. «Я не боюся твого чоловіка», - згадалася їхня перша зустріч. Його нахабний, сміливий виклик їй і цілому світу. А, виходить, у самого теж дружина в іншому світі.

А втім, дурне серденько швидко почало шукати виправдання.

- Самір казав, що демони не здатні кохати. Що вперше це почуття виникло саме до мене. Йому чотири тисячі років. Зрозуміло, що за цей час він мав би одружитися. І я також ще не розлучилася зі своїм чоловіком. Але я не кохаю Нестора й ніколи не кохала. Тож ми на рівних із Саміром. Чи я помиляюся? Він любить свою дружину? – опановувала себе, витираючи сльози. Проте, голос рівно і спокійно звучав.

- Ні, навряд чи це щось більше, ніж зобов’язання, - Яра щиро, трохи співчутливо поглянула на Ліну. – Про їхній шлюб було домовлено ще з самого народження Ліари. Вони мали поєднати два Доми. І від цього союзу, за легендами, має народитися сильний спадкоємець. Але, коли вже про вагітність стало відомо усім, статуетку викрали із нашого храму. Ліонель, певно, сподівається пробудити богиню у своєму храмі вічного льоду. І отримати законне право бути панівним домом.

- Щось забагато можливостей дає ця дерев’яна статуетка, - засумнівалася Ліна. Поцікавилася про інше, щоб не думати про нову, досить серйозну перепону їхнім стосункам. Адже коли думаєш про щось стороннє, то й не так болить.

- Вона не дерев’яна, там взагалі поєднано усілякі магічні матеріали й ти навіть не уявляєш, який неймовірно красивий, навіть фантастичний ритуал визнання панівного Дому із нею проводиться.

Та не встигла Яра розповісти про ритуали та особливості демонського світу, бо спалахнуло яскравим світлом на секунду і з’явився перед ними русявий хлопчина, увесь обліплений веснянками. У джинсах, сорочці, білих кросівках, але, на подив Ліни, без крил. Весело підморгнув їм обом і мовив:

- Янгола викликали? Маю дві новини для вас: одна хороша, одна не дуже.