Магія без пам'яті - Мiла Морес

Я не злякалася настільки, щоб верещати, швидше, неприємно від того, що мене чіпає чужа людина. Наче вірю його добрим очам, а настороженість не притупилась.

- Дякую, - видавлюю крізь натягнуту посмішку.

- Бережи себе, Лаурі, - нарешті руки з моїх плечей зняв, навіть півсферу навколо опустив. Я полегшено видихнула, ніби мене випустили з клітки. Взяла візитку та запропонований листок із ввічливості. Засунула в кишеню рюкзака і метнулася до виходу. Я взагалі біля нього й стояла, тож у два стрибки вискочила на волю. Переміщаюся додому. Сподіваюся, там тихо. Дві сестри в школі молодші в саду. Найкращий час, щоб поспілкуватися з вихованцем та вивчити себе.