Українська література » Класика » Маруся Богуславка - Старицький

Маруся Богуславка - Старицький

Читаємо онлайн Маруся Богуславка - Старицький

Отак гаразд! Тепер безпечно нам.


І дощ ущух - за три дні будем дома!


Коли б вони перелетіли сном


Чи маревом розвіялись по степу...


Як занудивсь я, зірочко моя,


Жду й не діждусь хвилини раювання...


Ну, та тепер не з'їм і не досплю,


А буду, знай, летіть до Богуслава...


Де ж мій Степан? Чи ба! Таки устряв!!


Е, годі жарт! (Підходить.)


Степане, гей, Степане!


Покинь, вставай! Вже коні під сідлом!


Шляхтич другий


Ні, перше пан нас поквитує...


Шляхтич перший


Правда!


Степан (злосно)


Я не встаю... Панове... Кілька слів...


(До Сохрона.)


Не можу я рушати звідсіль зараз...


Ти постривай...


Сохрон


Я? Тут тривать! Шкода!


На чортзна-що щоб я хвилину тратив!


Та завались земля!..


Степан


Що ж... бачиш... так


Ніяково...


Сохрон


Ет, лихо? Кинь дукати,


Що там програв, що винен їм - і квит!


Рушати час! Купив я двоє коней!


Степан (з жаром)


І стратив все?


Сохрон


Ні, злотих з двісті є!


А що?


Степан


Та так... (Набік.) Я вдесятеро винен.


Години з дві пожди... найбільше три...


Сохрон


Прогайнувать на три години щастя?


Я не здурів... та і для чого це?


Щоб затягтись в запалі до нестями...


Розсатанить себе в пекельній грі.


Степан


Прошу найбільш що на години дві...


Сохрон


Не можу...


Степан


А! Уваж хоч на годину!


Сохрон


Не можу, ні!


Степан


Бабій!


Сохрон


А ти пак хто?


Сестра чека в сльозах, в тривозі, в тузі,


А брат затявсь з паскудством у корчмі...


Степан


Сестра, сестра! Що з нею статись може?


Пряде, співа спокійно і без сліз...


Сохрон


Ти по собі, розбещений...


Степан


Е, брате,


Опіки я не потребую... й сам


Повчити б зміг...


Сохрон


Кого? Мене? Ну, спробуй!


Жид (входить)


Готово все!


Шляхтич перший


Що ж пан?


Степан


Я вмить... (До Сохрона.)


Пожди...


Сохрон


Ні хвилі!


Степан


Звір!!


Сохрон


А ти ж то хто, друзяка?


Для капості...


Степан


Та не для баби, ні!


Сохрон (за шаблю)


Коли б не брат ти був Марусі.


Степан


К бісу


Із нею йди!..


Жид полохливо підходить до мурзи і щось гаряче йому розказує.


Сохрон (вихопив до половини шаблю)


Ей, слово ще! (Опам'ятавшись.)


Шляхтич другий


Що ж пан?


Степан (до шляхтича)


Я зостаюсь!


Сохрон


Так я без тебе їду...


Степан


Під три чорти!..


Сохрон


А гинь ти у багні! (Вибіга.)



ВИХІД XI



Ті ж без Сохрона.


Шляхтич перший


Пан забаривсь... ждемо... остатня ставка...


Шляхтич другий


А потім вже пан принесе сакви...


Голос


Коли важкі, ми лицарю підсобим...


Степан


У мене є, панове, сили вкрай...


Без жартів-но! Я ставлю тридцять пеців.


Шляхтич перший


Ого, махнув!


Шляхтич другий


З одчаю!


Охрім


Що ж, іде!


Голоси


Програв козак!..


Степан (осатаніло)


Будь проклят я і всі ви!


Шляхтич перший


Ха-ха! Пече!


Шляхтич другий


Пора й сакви!


Всі


Пора!


Степан (до жида)


Гей, слухай-но... на хвилю... Ти ж пак знаєш


І хутір наш... і коней косяки...


І пасіки... Спитай у Богуславі -


Заможні ми... та й в Січі [8] в мене єсть


І золото, і многоцінна зброя...


Позич мені на коротенький час...


Хоч сотні три дукатів... слово, клятьбу


Тобі даю... верну з лихвою все


З якою хоч - тільки рятуй у скруті!


Жид


Ох, лицарю... я вірю... певен я...


Та тільки де такі у мене гроші?


Щоб я дітей не бачив...- вей-зе мір!


Ой-ой!


Степан


Нема?


Жид


А щоб я пейси стратив!


Степан


Ну так і край! (Вийма пістоль.)


Шляхтич перший


Ждемо на пана ми!


Шляхтич другий


Цікаві нам дукати гонорові!



ВИХІД ХІІ



Ті ж і мурза, йде тихо, зупиняється серед кону.


Жид (удержує Степана, що хотів кинутись)


На бога!.. Ой, який палкий... ще єсть


Рятунок нам... у мурзи сила грошей...


(Степана мало не тягне.)


Пресвітлий пан такеє серце ма,


Якого вже на цілім світі годі...


Ось лицар мій до ласки поклика:


Йому на час потрібні, вей мір, гроші...


На малий час: з бакшишом верне... Я


Ручаюся на балабусту й діти!


Мурза


У позику? Аллах! Я не лихвар!


Але я рад запомогти в пригоді,


Коли юнак споможе і мені...


Степан


Не все гаразд я розумію...


Мурза


Пане,


Я закохавсь в твою сестру, і от -


Коли мені споможеш її мати,


То заплачу аж двадцять сотень лір.


Жид


Ой скарб!


Степан (з жаху)


Що? Як? Сестру продать в неволю?


Мурза


О, твій язик не ті слова вжива...


Твоя сестра - моя неволя й згуба,


Для неї дам чудово-пишний рай...


Вона моїм подружжям першим буде,


Владикою незлічених скарбів;


Скрізь панувать - її це буде воля.


Жид


І пан мовчить?.. І про сестру не дба?


Степан


Сестра, сестра! Ох, і яка ж спокуса!


Але продать?.. Невірі дать в ясир?


Пекельний гріх, безчестіє довічне!


Голоси (проміж себе)


Що ж це за жарт? На гонор грав! От зух!


Шляхтич другий


Провчить його!


Шляхтич перший


Мені Охрім заплатить!


Мурза


Згори я дам... от зараз десять сот,


А решту вже, коли до рук візьму я


Мою зорю...


Жид


Ой, що ж то за гешефт!


Царицею

Відгуки про книгу Маруся Богуславка - Старицький (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: