З неопублікованого - Олександр Олесь
Потонули береги.
14.10.1917, трамвай
«Стоїть, сміється і віта…»
Стоїть, сміється і віта,
Як сон, як мрія золота,
І на бенкет мене зове
Таке ласкаве і нове...
Я глянув в душу. Пустка в ній.
Я подививсь на саван свій.
О, як мені на свято йти?
Життя, життя, спізнилось ти.
14.11.1917
«Ви сонця ждали так давно…»
Ви сонця ждали так давно...
І ось в огні зійшло воно.
Чого ж злякались ви горіння,
Чому сховались від проміння
І враз спустилися на дно?
Вам стала рідною тюрма!..
Ах, дати б вам хоч край ярма,
Хоч шмат комусь за щось покори,
Лякають вас ясні простори,
Лякає воля вас сама!
24.12.1917
«Прийми уклін, шляхетний друже…»
Прийми уклін, шляхетний друже,
Прийми і тугу без кінця,
Але хай прикладом послуже
Твій образ лицаря-борця.
Як син народу, щирий, вірний,
Ти душу всю йому віддав
І в боротьбі своїй безмірній
Себе на жертвенник поклав.
Спочинь на мить... Поглянь навколо.
Ідуть з корогвами полки
І на твоє прекрасне чоло
Несуть нев'янучі квітки.
19.12.1917
«Не пізнаю тебе, мій краю…»
Не пізнаю тебе, мій краю.
Згубив ти стежку до мети.
Безмежна ніч була, я знаю,
Але осліп од сонця ти.
Загальнолюдські ідеали
Тебе на кручі повели,
І шлях твій рідний заховали
Під полог вранішньої мли.
Непевний, краю мій, у тебе спільник,-
Сьогодні він тобі і друг, і брат,
А вчора ще він був насильник
І духа Божого жорстокий кат.
Зміцнів би ти! Поставив на сторожі
Свідомість! Міць... І не страшні
Тобі були б всі заміри ворожі
І всі примари вдалині.
Подумай, встань! Згадай неволю.
Ясне майбутнє уяви
І привітай велику волю,
І долю в хату позови.
29.11.1917
«Ридайте, струни! Знову хмари…»
Ридайте, струни! Знову хмари
Над рідним краєм гнізда в'ють,
І знов старі страшні примари
На темнім обрії встають.
Не вміли волі шанувати
Одвічні зрадники-раби...
Ридайте, струни, через грати,
Порвіться, струни, від ганьби.
29.11.1917
«Хай гасне вечір, ніч прийшла…»
Хай гасне вечір, ніч прийшла
І захід мій квітками вкрила.
Пожежі в небі розлила
І душу сонцем затопила.
Хай гасне вечір. Струни дай.
Хай грім з-під струн моїх поллється
І серце, сповнене украй,
На всесвіт скрикне і
Порветься!
18.12.1917
«Так і ллються струмки…»
Так і ллються струмки
З-під моєї руки,
Так і ллються пісні
Безтурботні, ясні.
Із моєї руки
Вилітають пташки,
І співають вони
Про весну восени.
З-під моєї руки
Виростають квітки
І цвітуть по лугах,
По ярах, по снігах.
І дивуються всі
Моїй дивній руці.
Але тайни не в ній,
А в голубці моїй.
Се співаю не я,
А голубка моя.
Ні, неправда! Вона
Все мовчить, чарівна.
Се співає співець,
Чарівний олівець.
Він і квітне в казках,
І щебече в струмках.
Не співає - цвіте
Се перо золоте,
Що голубка дала
З золотого крила.
21.12.1917
«Моя душа жила в бандурі…»
Моя душа жила в бандурі...
Як не дограю я пісні,
Нехай на ній дограють бурі,
Коли я буду у труні.
Коли лежатиму в могилі,
Повісьте кобзу на хресті.
Нехай вітри ширококрилі
Торкають струни золоті.
Нехай вночі листок пожовклий
Впаде на неї восени,
Мов оживе мій жаль замовклий
І заридає із труни.
Нехай останній раз продзвоне
Бандура пісню голосну,
В устах моїх заснуть прокльони,
І сам навіки я засну.
17.12.1917
«Криваво-чорні хвилі йдуть…»
Криваво-чорні хвилі йдуть,
Наш рідний острів в небезпеці...
Хай дзвони жахом загудуть,
Хай нагло виростуть фортеці.
Будуйте мури! Вище стіни!
Сини народу, під стяги!
Навколо люті вороги,
Кати одвічні України.
Криваво-чорні хвилі йдуть,
І в сурму смерть на хвилях грає...
Назустріч їй громи гудуть
І кров'ю жертвенник палає.
1917
«Не вам судить мене, пігмеї…»
Не вам судить мене, пігмеї,
Національні крамарі.
Палає кров душі моєї
В усмішці ранньої зорі.
Свій гнів, любов, журбу, зітхання
Я вплів у страдницький вінок,
І ще задовго до світання
Шумів пісень моїх поток.
І влився він у брязкіт зброї,
В гаряче серце вояка,
В усмішку мрії молодої
І в вічну пісню юнака.
1917
«Однаково! Не жити вдруге…»
Однаково! Не жити вдруге.
А раз як-небудь проживу.
І ріку в бурю і в негоду
Без ваших човнів пропливу.
На скелях буду спочивати,
Один в своїй самотині.
Для мене хвилі будуть грати,
Вітри співатимуть мені.
До мене чайка сизокрила
На груди квіткою впаде...
І затремтить у