Драматичні поеми - Леся Українка
і краще будувати мавзолеї,
хоч би і не собі, ніж просто бути
мов зілля придорожнє під ногами
у того ж переможця. Він, як схоче,
то збройною ногою вмить розтопче
всі гордощі й надію воскресіння.
Антей
Що ж - ліпше нам самим те все стоптати,
щоб ворогам не завдавати праці?
Федон
Ні, бачу я, з тобою не зговориш!
Бувай здоров. Я йду.
Антей
Прощай, Федоне.
Федон
А все ж ми друзями розстаємось?
Антей
Боюсь, коли б не стрілись ворогами.
Федон, здвигнувши плечима, виходить.
Антей
Як дивно се, що ти, такий митець,
І можеш нищити красу найбільшу,
яку нам дав отець наш Прометей,
даруючи свою несмертну іскру,
красу одваги, боротьби, повстання
супроти всякої сліпої сили.
Се жрець краси так думає й говорить?
Лишилося одно - так і вчинити.
Ти не продався, ні, ти так віддався
у руки ворогу, немов та глина,
з якої кожен виліпить, що хоче...
Та хто ж тобі натхне вогонь живий,
коли з творця ти творивом зробився.
Іди, служи своєму Меценату,
забудь краси великі заповіти,
забудь несмертний образ Прометея,
борця проти богів, забудь і муки
Лаокоона, страдника за правду.
Не згадуй про Електру, Антігону,
бо хоч високий дім у того пана,
та постатів оцих, либонь, не змістить,-
найкраще їх забути. Рабський дух
краси найвищої збагнуть не може.
Переробок зазнав і наступний діалог Антея та Елліди. Чорновий текст мав такий вигляд:
Елліда
А що ж, якби ти й заспівав там трошки,-
чи се вже гріх такий?
Антей
Моя дружина
таке питає?
Елліда
Так, вона питає,
рабиня, звісно, мусила б мовчати,
бо пана їй розпитувать невільно.
Як хочеш, я замовкну.
Антей
Ні, Еллідо,
Звичайно, повна щирість то найкраще.
Ти зрозумієш добре, тільки здумай,
що от сама ти мала б танцювати
на оргії такій.
Елліда
Не як рабиня?
Як вільна танцівниця? Що ж, я, може,
і танцювала б.
Антей
Ти б отим римлянам
розбещеним, розпутним виставляла
себе всю напоказ? Тобі не сором?
Елліда
А чим же гірше виставляти тіло,
ніж вивертати душу?
Антей
Се то правда,
от саме через те я й не піду
співать на оргії у Мецената.
Елліда
Твої пісні вже й так були в тім домі.
Антей
Та з того я не винен.
Елліда
Ти дозволив
ученикам пісні ті записати,
і, значить, сам їх випустив у світ.
Почім ти знаєш, хто там що гадає,
читаючи поезії твої?
Тобі велить натхнення їх складати,-
ти і складаєш...
Антей
Але в світ пускаю
таки в надії, що вони знайдуть
собі в Елладі читачів достойних.
У 1914 р. драматичну поему «Оргія» підготувала до постановки трупа М. К. Садовського в Києві (див.: Леся Українка. Документи і матеріали, с. 286). Відомостей про постановку немає.
Подається за першодруком.
Абати́са - ігуменя католицького жіночого монастиря
Ага́пи бра́тні - спільні вечірні трапези у перших християн
Андроніт - чоловіча половина давньогрецького дому
Алька́д (алька́льд) - представник місцевої влади, суддя в Іспанії
Амбро́зія - за давньогрецькою міфологією, ароматна їжа богів, що нібито надавала їм вічної юності, краси, безсмертя
Ареопаг - найвищий судовий та урядовий контролюючий орган у стародавніх Афінах
Армату́ра - тут - зброя, військове спорядження
Атрієнзій - раб, що обслуговував атріум, приймальну кімнату в давньоримському домі
А́тріум - у давньоримських будинках приміщення з верхнім освітленням, де приймали гостей
Бані́т - вигнанець, людина, позбавлена майнових і громадянських прав
Безче́льний - безсоромний, нахабний
Бестіа́рій - наглядач за звірами в давньоримському цирку
Би́дло - свійська рогата худоба
Бу́лла - тут: амулет у вигляді кружечка або кульки (часто золотої), який носили на шиї до повноліття діти повноправних римських громадян.
Ваньки́р - бічна кімнатка, відокремлена стіною від великої кімнати
Вери́сько - ряднина
Вігі́ли - сторожа в римському війську
Ві́йстя - вхід
Вокалі́зми - слова або вирази з іноземної мови, зібрані в певному порядку й перекладені для заучування напам’ять
Гендльо́вий - торговельний, комерційний
Гете́ра - в Стародавній Греції - освічена незаміжня жінка, що вела вільний спосіб життя. Переносно - легковажна жінка
Гете́рії - в Давній Греції - таємні політичні групи, товариства громадян
Гіда́льго - іспанський дворянин
Гінеке́й - жіноча половина давньогрецького дому. У пізній Римській імперії та Візантії державні або приватні майстерні (переважно ткацькі), де працювали жінки-рабині
Го́йно - щедро
Госте́ць - ревматизм
Гранд - спадковий титул найвищого дворянства в Іспанії, а також особа, що має цей титул
Дож - глава держави у Венеціанській та
