Драматичні поеми - Леся Українка

Танцівниці і корибанти знов оточили Нерісу вакхічним колом, але Меценат спиняє їх раптовим рухом і гучним покликом.

Меценат

Спиніться всі! Неріса хай танцює!

При сьому поклику Антей спиняється, обертається і не може одразу отямитися з дива та урази, побачивши Нерісу на чолі танцівниць. Меценат, завваживши те, сплескує в долоні.

Музи́ки! Гей! Танець вакхічний грайте!

З’являються музики з подвійними флейтами, кімвалами, тимпанами, грають вакхічний танець. Неріса, після короткого збентеження, блиснувши очима, пускається в прудкий танець, з несамовитими, але гарними рухами менади. Дехто з гостей припліскує їй влад долонями та приляскує пальцями. Меценат, рухом закликавши Евтіма, шепнув йому на вухо, той приносить оздобну скриньку і подає її Меценатові.

Антей

Нерісо! Годі!

Меценат

Ні, танцюй, богине!

Танцюй, прекрасна музо Терпсіхоро!

(Виймає із скриньки діамантове намисто, здіймає його обома руками вгору і вабить ним до себе Нерісу.)

Неріса, не перестаючи танцювати, наближається до Мецената, очі її горять, рухи нагадують зграбні викрути хижого звіряти. Гості зриваються з місць і товпляться, намагаючись кожне краще бачити Нерісу. На неї сипляться квіти і грім оплесків.

Голос з хору панегіристів

Се наша муза!

Прокуратор

(ласо)

Гарна, гарна штучка!

Префект

Ся муха, певне, з голоду не згине.

Неріса, зблизившись до Мецената, стає перед ним на одно коліно і відхиляється назад, немов готова впасти від знесилення, але розкішна і зальотна усмішка грає на її устах. Прокуратор кидається піддержувати її, але Меценат попереджає його, надівши Нерісі намисто на шию і тим самим рухом піддержавши її.

Неріса

Мій пане, дякую!

(Хоче поцілувати його в руку.)

Меценат

Не так, безсмертна!

(Цілує її в уста.)

Неріса встає.

Префект

(з місця, посуваючись трохи на ложі і простягаючи чашу з вином)

Ходи, вакханко, відпочинь край тигра!

Неріса, усміхнувшись, подається до нього. В юрбі здержаний сміх. Антей раптом зриває ліру з канделябра і кидає її з розмаху в Нерісу. Неріса заточується і падає додолу.

Неріса

Рятуйте! Він мене убив!..

Антей нахиляється до неї і бачить, що вона конає.

Антей

(тихо і наче спокійно)

Убив…

Префект

(гукає рабам)

Сюди вігілів!

Антей

Стій, дай закінчити.

(Здіймає з ліри одну струну. Звертається до Хілона і Федона, що стоять попереду юрби.)

Товариші, даю вам добрий приклад.

(Задавлюється струною і падає мертвий край Неріси).

До другого тому творів Лесі Українки ввійшли драматичні твори, написані в 1908-1913 рр.

Більшість автографів зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР у фонді Лесі Українки (ф. 2). 38

Твори друкуються в хронологічній послідовності, за часом їхнього написання.

Скорочені в автографах та першодруках імена дійових осіб подаються повністю беззастережно.

Драматична поема

Уперше надруковано в ЛНВ, 1913, кн. 6, с. 397-434.

Збереглися чорновий автограф з початковою назвою «Мученики», датований «24.XI 1911, Х[оні]» (ф. 2, № 770), та чистовик недатований автограф (ф. 2, № 15).

Роботі над драмою передувало серйозне вивчення Лесею Українкою історичного матеріалу про часи змагання язичества з християнством у Римській імперії кінця III ст. А. Ю. Кримський згадував: «Я не наважусь назвати іншого письменника, який би з такою відповідальністю ставився до своєї праці, як Леся Українка.

Вона готувалася написати драми «У катакомбах» й «Адвокат Мартіан» і звернулася до мене з просьбою дати їй кілька наукових праць, де можна було б ознайомитись з християнським підпіллям, з розвитком влади митрополитів, коли їх переслідували. Я послав їй спеціальну дисертацію Гідулянова «Развитие власти митрополитов в первые три века христианства» 39

Леся Українка грунтовно вивчила цю велику дисертацію, а потім пише мені: «Це мене не задовольняє. Мені потрібні оригінальні документи». А вона знала класичні мови - латинську, грецьку. І писала, що саме їй треба діставати. Я послав їй ще величезну дисертацію Олара «Переслідування християн Римською імперією», написану французькою мовою,- товста книга. Поетеса місяців два читала її і знову пише, що не може «тільки розвідкою обмежитись». Вона замовила ще ряд книжок. Я їй цілу бібліотеку послав. Вона всі ці книжки уважно перечитала. Якби який-небудь приват-доцент стільки прочитав, скільки вона! А вона стільки працювала лише для того, щоб написати дві коротенькі одноактові драми.

Без перебільшення можу сказати, що Леся Українка була справжнім ученим, дослідником». 40

Чорновий автограф драми свідчить, що первісний задум твору зазнав значної переробки. Змінилося трактування образів дітей Мартіана, які в початковій редакції були зображені як мученики, що мусять зрікатися радощів життя заради інтересів християнської громади. Як мученик змальований і сам Мартіан; він мусить жертвувати всім особистим, щоб мати змогу служити громадській справі. Це й відбилося у заміні початкової назви «Мученики» на «Адвокат Мартіан».

Значних змін зазнав діалог Мартіана та його дочки Аврелії з дії I. Після слів Мартіана:

Тепер твоє мовчання не поможе,

Ти завдала мені тяжку зневагу.

Договорімось краще вже до краю -

знято такий текст:

Аврелія

Тебе зневажить я зовсім не хтіла.

Се якось так зірвалось.

Мартіан

Годі, дочко. Уже того назад не завернути.

Слова нечемні я б тобі простив,

та тут же діло не в словах, ти тямиш.

Як ти мій дім так прагнеш проміняти

на дім вітчимовий...

Аврелія

Даремне, батьку,

ти так вражаєшся. А що ж такого?

Якби я вийшла заміж - не зміняла б

я твого дому на оселю свекра?

Чи й то було б зневагою тобі?