Широкий шлях - Васильченко С. В.
Задум повісті виник у Васильченка у 1920 р. Про це свідчить запис, зроблений 1920 р. на зворотній стороні нотаток «Кобзар на вулицях велелюдних і на базарах» (од. зб. 228): «написати біографічну повість про Шевченка».
Відвідавши в цей час разом з П. Тичиною могилу Шевченка, Васильченко записав: «Могила Тараса - це жива легенда... Велетенська могила на пів-України дише живим, радісним, бадьорим духом... Могила, що мертвих воскрешає... Це криниця живої води. Гляньте, яким блиском горять очі у тих, хто звідти повертається... Хіба ж це не легенда наших днів?» (од. зб. 3, арк. 110).
На початку XX ст. про Т. Г. Шевченка було написано багато дослідницьких праць, але все ж Васильченко сумнівався, чи «сказано про Шевченка те останнє слово, яке б яскраво освітило цю гору, цю велетенську постать» (Васильченко С. Думки перед ювілеєм, т. 4, с. 79). «Шевченка ми і досі не бачимо на увесь зріст. Верхи цієї велетенської фігури для нас іще в тумані. І даром деякі «наші європейці» поспішають збити з цього шляху...» (од. зб. 342, арк. 3).
Усвідомлюючи значення Шевченка та його творчості у вихованні підростаючого покоління, С. Васильченко прагнув створити образ поета у всій його величі та бунтарській силі. В одному з варіантів передмови (письменник був одним з авторів) до репертуарного збірника «Шевченкові дні» (1924) зазначалося: «Ні образу великого поета, ні його значення по цих святах не виясняється. Програми святкових вистав складаються з трафаретного нецікавого матеріалу, часто антипедагогічного, часто антигромадського і майже завжди антихудожнього. Тут можна зустрінути співи «Реве та стогне», і «Дядька з молодицею», і «Я ходив по Києву», і всю ту нудотну малоросійщину, якою втішалося колись темне зрусифіковане міщанство і яку чогось тепер з’єднують із життям великого поета» (од. зб. 363).
1928 р. С. Васильченко вже працював над повістю про Шевченка. На зворотних сторінках його перекладу оповідання Гоголя «Заворожене місце» занотовані назви майбутнього твору - «Колючими тернами», «Полин», «Гіркий талант», «Жива легенда», «З бур’яну», «З бур’янів», «Проспівана доля» та написані окремі фрагменти, начерки розділів повісті. На с. 8 машинопису перекладу стоїть дата «4.V 1928».
«В бур’янах» - перша частина великої повісті про життя Тараса Шевченка, яку Васильченко планував написати у п’яти частинах. В архіві письменника зберігається багато чорнових редакцій цієї повісті (од. зб. 211-228). Особливо численні варіанти першої її частини, попередніх планів цілої повісті і окремих її частин, начерків, розділів, записів окремих сцен, епізодів. Існує багато варіантів назв повісті, назв окремих її частин. Зокрема за одним із варіантів плану повість мала називатися «Доля» (од. зб. 214) і складатися з таких п’яти частин: I - Бур’яни, II - В рабстві, III - Слава, IV - Неволя та недоля, V - Живий монумент». Записані ще такі назви повісті: «Колючим терном», «Широкий шлях», «Талант», «Гіркий талант». Васильченко спинився на назві повісті «Широкий шлях», яка найбільше відповідала його задумові, а першій частині повісті дав назву «В бур’янах».
Вона мала писатися за таким попереднім планом (од. зб. 212, арк. 2):
«I. Вступ. Під тином. Волоцюга. II. Характеристика. Зозуля. В бур’яні (будка). Гайдамака. III. Сирітство. Харак[теристика]. В школі. В дяка. Книжечка. Прокидається маляр. Двоє сонців. IV. «Зірочка». Мрії. По малярах. V. Без шляху битого... VI. В бур’яні. Осінь. Пас корову. VII. Записка: ні, не хочу за кобзаря,- хочу за маляра. Хлипівка. Остання зустріч». План цей в процесі роботи удосконалювався письменником, змінювався в деталях. Але в основному саме за ним була написана перша частина повісті «В бур’янах», чорнова, найбільш повна редакція якої зберігається в архіві письменника (од. зб. 211). Компонуючи цю редакцію, Васильченко не включив до основного тексту написані раніше окремі епізоди і картини опису природи.
У біографічній повісті С. Васильченко ставить дві взаємозв’язані проблеми: «митець і народ» та «талант і неволя».
За логікою розвитку характеру образ Шевченка десь лише в останніх розділах художньої біографії мав би зрівнятися з окресленим у заспіві образом легендарного поета, попереду - й основний конфлікт епопеї: між поетом-бунтарем, який набагато випередив свою епоху, і соціально та морально розтлінною панівною верхівкою.
Перша частина художнього твору про Шевченка - «В бур’янах», незважаючи на те, що, крім Васильченка, про поета писали багато інших радянських письменників, і на сьогодні є одним з кращих творів про дитинство Тараса.
Над твором про Т. Г. Шевченка Васильченко працював до останніх днів свого життя. Письменник Є. Кротевич, який відвідував тяжко хворого Васильченка в лікарні, згадує, що він і тут, в останні години, перемагаючи біль у серці, весь час ділився своїми планами другої частини роману про Шевченка (Кротевич Є. Київські зустрічі, К., 1963, с. 129).
Подається за автографом (од. зб. 211).
_____________
Васильченко С. В.
ШИРОКИЙ ШЛЯХ
Повість
171
Друкований текст для вичитування взято з:
Степан Васильченко. Оповідання. Повісті. Драматичні твори. Київ, «Наукова думка», 1988.
Серія «Бібліотека української літератури»
Відмінна якість:
електронний текст книги повністю відповідає друкованому оригіналу!
© Остаточне вичитування, форматування і оформлення тексту: OpenBook, 2021
© Електронна бібліотека
класики української та світової літератури «Відкрита книга»
2021
1 - Перебендя - кобзар.
2 - Мінея (Четьї-Мінеї) - збірники житій святих, складені за порядком днів кожного місяця.
3 - Запорозьку Січ зруйновано за наказом цариці Катерини II у 1775 р.
4 - Коліївщина - велике народно-визвольне й антифеодальне повстання 1768 р. на Правобережній Україні, кульмінаційний момент гайдамацького руху.
5 - Залізняк Максим - запорізький козак, один із керівників народного повстання проти польського
