Графство укрів "Фарана" - Східняк Марко
Як отримаю допомогу, то одразу заплачу за місяць. Може одразу після її отримання куплю собі якусь одежину, та не буду знімати.
– Гапко! По тому меню Бабенків, про яке ти кажеш, дають майже помиї. Купили б картопельки та наробили картопляників з олією та цибулькою.
– Проп'є, – сказала названа Гапкою, яка за час вимушеної абстиненції під час плавання, трохи одійшла і збиралась тихо байдикувати без п'янства. – Не дасть занести і в хату, вихопить і понесе продавати за ковток горілки.
Хата, про яку казала Гапка, була довгим бараком з саманними стінами, побитими на невеликі камори з одним віконцем та дверима, що відкривались прямо надвір, у невеличкий палісад. Шеренга димарів на даху та колективні туалети з двох боків, правда розбиті на чоловічу і жіночу частини, доповнювали пейзаж.
Корній насупившись сидів на стандартнім дерев'янім тапчані, де матрац і напірник, набиті соломою, а ковдрою слугував ветхий верхній одяг, бо казенну ковдру він негайно пропив. Він дуже важко переносив вимушене утримання від оковитої під час подорожі, від чортиків його спасли декілька ковтків алкоголю, коли він робив послуги панам чи матросам на кораблі. Його організм майже перейшов на звичайний обмін речовин і при найменшому напруженні волі, він міг би стати звичайною людиною. Але у його внутрішньому світі існувала залізна установка шукати засоби для набуття спиртного, шумного застілля, переживання реалій сп'яніння та ломоти похмілля. Без цього він взагалі не знав, що і нащо робити. Отримавши першу допомогу, свою та жінчину він негайно і повністю її пропив.
Гапка жебракувала, збираючи шматки хліба, у добродушних поселян, які вже обжились у графстві. У веселих запорожців, яких іноді зустрічала на базарі. З ними вона інколи підробляла хвойдою, коли у хлопців починали грати гени, горілка була добра і красота випадкової підстилки переставала мати значення. Але Січ була далеко на південь. Суворі ж, хазяйновиті дядьки, що приїхали на ярмарок, на пропозицію сексуальних послуг, як пару разів перевірила Гапка, могли і відшмагати нагаєм. Приходилось просити у індіанців, які звичайно давали щось їстівне, але довго і ошаленіло дивилися услід, бо знали, що переселенці отримували допомогу, про яку вони могли лише мріяти.
Повернемось тепер до Корнія. Він, з допомоги вже видудлив кварту якогось місцевого напою у тих же Бабенків. Але повернувся, як би йому не кортіло продовжувати п'янку. Тепер мотав на вуса все, про що патякала жінка, складаючи план по відніманню її грошей. Справа у тому, що Агафія пожалувалася у Переселенський департамент і йому просто не віддали її допомогу, сказавши, щоб сама приходила. Тепер він збирався сьорбати потихеньку пиво за столиком біля харчевні, та побачивши Гапку, вискочити, вихопити гроші та втекти на інший край села, до горілчаного брата, якого вже мав.
– Треба заплатити за пиво зарані, бо буде гнатись Йосип, а він нівроку прудкий, – подумав Корній. Навіть якщо знайдуть, не заберуть у холодну, сімейне майно ж єдине і розпоряджається їм чоловік. У цю тезу не вписувалось те, що йому не віддали гроші Гапки, але він того не помічав і надіявся на безкарність.
Гості, які купили у індіанців прекрасну ковдру з шерсті якоїсь лами та відріз місцевої строкатої тканини жінки на плаття і чоловіку на пару сорочок, та по дорозі зайшли до сусідів, з жалем оглянули кімнатку, та пішли додому.
1719. Скільки твоєму Всеволоду ?
– Чотирнадцятий.
– Я з ним говорила, про те, про се. Не запинається, хоча і шанобливий. Саме такий, як мені оповідали всі, хто зустрічався з ним в Ескоріалі.
– То нареченою – Софія Крістіна Луїза, народжена 1 жовтня 1706 дочка князя Адольфа Фридрих II Мекленбург–Стрелицького. Мабуть на декілька місяців старше твого.
– Спасибі, ваша світлість. Я буду по справам у Гамбурзі, то доберемось і до Нойштреліця.
18
Літом 1719 року Всеволод вклав всі наявні кошти у перший випуск акцій Компанії обох Індій. Автор розкриє цю аферу по збагаченню попаданця просто тому, що це займе небагато місця. Купив у Парижі тисячу штук за курсом 550 ліврів. Це все, на що фінансово Всеволод був здатний. На початку зими, на піку спекулятивної гарячки з цими акціями компанії Ло поступово продав їх по курсу 8000 ліврів, тобто за винятком всіх витрат (наприклад, на відсотки Нідерландським банкірам, бо не всі гроші були його) мав 7 з чимось мільйонів ліврів. Робив це наскільки дозволяв час, диверсифіковано.
Був тим, хто найбільше у Франції наварив на афері Ло, але купив акції один раз, на самому початку, коли особливо суспільна увага ще не фіксувала великих акціонерів, а продавав в розтяжку, не обвалюючи курс. Тому знали, що П'яст має з афери, але не підозрювали скільки. Здається, читач не осягає розмір оборудки, яку зробив Всеволод заради виникнення у світі українських держав. 7 млн. ліврів це 49 тонн щирого золота за тогочасними курсами, то продаючи строго по двадцять акції, на день маючи тону золота, він майже в той день щось купував.
За перші гроші замовив у Гамбурзі два бриги 44 метри завдовжки та 360 тонн вантажопідйомності. З повним оснащенням обійшлось у 100000 ліврів. Привіз з собою та приставив до нагляду двох старпомів. Визначив назву бригів. "Ниян" та "Руєвит". Між іншим, єпископство Атлантида рішуче повстало проти "новомодного гріха називати кораблі іменами давніх слов'янських ідолів". Захищаючи свого чоловіка і союзника, Єлизавета заявила, що "в усіх європейських країнах є кораблі з іменами древніх божеств, а ми не повинні передавати куті меду у своїй вірі христовій".
За ці гроші викупив назад всі власні маєтки, вони досить дешево продавалися, бо поточним власникам потрібна була готівка, щоб купувати акції Ло, які були на слуху.
У голландському Зандамі було замовлено п'ять кораблів на трьох різних верфях. Але секретності оборудок досягти не вдалося. Здивовані таким об'ємом угод, власники верфей стали вимагати підтвердження платоспроможності. Не тикаючи під ніс вже укладеними договорами, граф, після додаткових переговорів, згодився підняти аванс. Тут теж будували швидко і якісно. Три каракки загальною вантажопідйомністю 1350 тонн обійшлися князеві на круг 0,4 млн. ліврів. Це були майбутні "Жицень", "Поренут", "Радогост". Сорока чотирьох гарматний фрегат, що вартував 150 тисяч ліврів, майбутній флагман флоту, названий "Марена" та бриг "Своба" за 50 тисяч ліврів.
Платня особистому складу флоту(не тільки нові кораблі) на два роки: 19 ліврів за місяць * 24 місяці* 12 кораблів *35 середня кількість одного екіпажу = 0,2 млн. ліврів. Озброєння та переозброєння, поточний ремонт флоту – 0,2; Оренда чотирьох кораблів під вантажі до графства – 0,2 млн. ліврів. Утримання переселенців у імперії 3 ліври на місяць * 24* 3500 = 0,3 млн. ліврів. Звичайно, допомога платилася один рік, але скількись прийдеться лишити з поселенців, що йдуть ескадрою за Вогняну Землю, треба підтримати сім'ї з малими дітьми. На весілля Ореста та Данила 0,2 млн. На купівлю та заохочення переселенців в імперію 300 * 4500 = 1, 5 млн. ліврів; На мінімальну розбудову шести головних міст воєводств – 1,2 млн. ліврів. На столицю і загальнодержавну адміністрацію – 1,2 млн. ліврів. На обладнання мануфактур 0,3 млн. ліврів, На їх будівництво, зарплату, сировину тощо 0,3 млн. ліврів; На організацію золотих рудників в Австралії – 0,2. Обов'язковий резерв – піде невідомо куди – 0,2 млн. На викуп з–під застави маєтків у Франції і Речі Посполитий та компенсації — 1,2 млн. ліврів;
Таким чином герцог багато в чому заднім числом зверстав бюджет своїх дій, з приблизним дефіцитом один млн. ліврів:
1. Флот – 1,4
2. Графство – 0,3
3. Весілля – 0,2
4. Заснування – 4, 5
5. Рудники – 0,2
6. Резерв – 0,2
7. Маєтки і компенсації – 1,2.
Гроші на мануфактури, наприклад, потрібні не одразу, то можна буде це профінансувати з австралійського золота.
Звичайно, політичні, економічні і фінансові обставини будуть крутити цей прогноз на всі боки, але маючі знання майбутнього, він збирався так або інакше обійти їх. Крім того, заради справедливості слід сказати, що за десять останніх місяців знаходження в Європі його один раз обвинуватили у державній зраді, чотири рази нападали на великій дорозі з засідки з метою грабунку, тричі пробирались до нього в приміщення з тією ж метою, двічі пробували розрахуватись фальшивим золотом, тричі – підробленим векселем, чотири рази просили завдаток за неіснуючі маєтки, не рахуючи дрібних інцидентів.
Він власноручно відправив у чергу до воріт святого Петра, а скоріш, до стража брами пекла Вельзевула, шість чоловік, "у групі" – десятка два. Захищаючи його, загинуло четверо, було поранено більше. Він був поранений тричі, але відносно легко. Довго нила верхня щелепа, пробите плесно правої стопи заставило довгенько шкутильгати (та трохи припадав він до кінця життя на праву ногу, факт), була й рана на лопатці лівого плеча. На щастя, все зажило. Доля наче збісилась і караючі, за те, що сховався від світової історії, і наче оберігаючи.
Поряд з ним віддувався (слово надто академічне, але більш простецького не знайшов) за всю молодь династії Данило. Про цю аферу в афері ми знаємо з "Нотаток принца укрів", писаних ним же, коли він дійсно був принцом. Під час свого короткого і нещасного царювання він не захотів, а може й не встиг, їх опублікувати. В умовах палацового перевороту імперський барон фон Штейн під час обшуку при примусової ізоляції монарха не звернув увагу на ці папірці у сейфі. Під час збройного утримання цар продовжив вести цей документ, поки не загинув від дружнього вогню під час невдалої і трагічної операції спецназу охорони корони по його визволенню.
Документ був використаний на процесі, коли судили заколотників, для доказу того, що цар Данило не здався добровільно, був важко поранений заколотниками (підло, з спини) і утримувався насильно.
Так от, тільки з цього документа стало ясно, що батько-засновник Всеволод не був благодушний філантроп, якому незрозуміла сила сипала у козуб тонами золото. Як воно і встановлено у благородному товаристві, він за цей мерзенний метал проливав чувалами кров. Лантухами, якщо для вас це благозвучніше. Свою і чужу.
Жили вони де була потреба у їх знаходженні, по можливості оминаючи знайомих, яким було відомо, що він заокеанський чи то граф чи то герцог.
