Графство укрів "Фарана" - Східняк Марко

Побачення з Петром, як і очікувалось, викликало прилив лютої готовності до діяльності. Ти йдеш до імперії і у мене вона буде! Тільки підготую умови для її створення. А для створення держав, як відомо, потрібно три речі. Золото, багато золота, і, нарешті, дуже багато золота. Імперію збирався заснувати в Австралії (життя внесло різку поправку). На цей раз проблему рекрутування поселенців цілком віддавши на агентів, граф кинувся налагоджувати інфраструктуру майбутніх операцій. Діяти треба буде блискавично, бо тонна золота, наприклад, ще той гарячій пиріжок. Тому він вивчав доброчесність та платоспроможність банків, якість роботи кораблебудівників, які маєтки у З'єднаних провінціях та Франції продаються і на яких умовах, як стрімко передати гроші агентам по поселенцям. Навіть сучасні технології виробництва,бо хтозна коли вибереться надовго у Європу. Де можна, укладав прелімінарні угоди чи підписував декларації про наміри, задіявши свої знання права, отримані у Паризькому університеті. Налагодив стосунки з однокурсниками по альма-матер. Навіть навчився танцювати новітні танки і був на асамблеях, щоб розібратись, хто є хто. Так пройшло півтора роки.

Нарешті графу повідомили, що із заокеанськими товарами у Гамбург прибула ескадра Ореста. Всеволод і Данило направились туди на незмінному "Апостолі".

Зустріч братів була бурною та сердечною, Ореста з батьком – стриманою.

–Раз хоче продемонструвати свою дорослість, значить у души дитина, – визначив Всеволод, та зайнявся реалізацією товарів, привезених бригом з-за океану. Бо той не стояв прогулянковою яхтою у порту, а мотався по Атлантиці. Потім вислухав Ореста про велике почуття до Шарлотти Амалії, вияснив, що та – зовсім дитина. Потім сердито сказав:

– Оресте, не по чину береш. У Німеччині півтори сотні князівств. І в кожному другому є Софія Августа Фредерика на виданні. Рубай деревце по собі. А дім Ольденбургів – це заповідник для полювання женихів з імператорських домів.

– Щось ти плутаєш, батьку. Які імператори? Ну хоча б заручини.

– Заручини – у її 16. Хоч і весілля на наступний день. Якщо до того часу не передумаєте. По законам герцогства ви тоді будете обидва дорослі.

Потім Всеволод згадав, що зять — імператор Росії для данців – це у майбутньому, та чи й буде воно, і пообіцяв побувати у Копенгаген та подивитись на ту обрану дівчинку.

– Починається плутанина у династії, – з досадою зміркував П'яст. Діти старшого сина не будуть найстарші у своєму поколінні. Розторгувавшись і скупившись, "Апостол Хома" на пару днів раніше Орестової ескадри пішов у Америку. Орест взяв на борт колоністів у Атлантиду та товари для купців Нового Орлеану і Атлант-сіті і теж покинув стару Європу.

1718. Тим часом Гордієнко з тривогою спостерігав за падінням громадянської дисципліни у сусідній Фарані. Уляна, звикла бути за могутніми фігурами своїх братів, явно не тягнула на місці першої особи держави. Бали, концерти, відкриття бібліотеки з вільною видачею книг поселянам, ідея оперного театру, що благополучно провалилась – це було б прекрасним оздобленням держави сильного государя. Ну нехай такого пана на престолі як Всеволод, який, гіпнотизуючи своєю самовпевненістю та псевдо демократичністю, заставить кого завгодно на межі сил виконувати свої обов'язки.

Ні, бал сам по собі – прекрасне місце для керування країною неформальним чином. Але Костя добивало те, що і на балу вона говорила про Європу, про нові цікаві книжки, драматургію, музику. Навіть збила з пантелику свого міністра закордонних справ, що тепер кружляла у безкінечних танцях з своїм чоловіком, міністром промисловості та торгівлі.

Як сказав би самоусунувшийся правитель: перші особи танцюють, але держава закисає на місці. Обивателі Батурина із заходом сонця закривають ставні і дрижать за ними. Запрошені на бали наймають охорону, щоб вночі проїхатись по місту. Ремеслами займатись не можна – обкладають поборами бандити. Міська стража по заходу сонця боїться виткнути носа з відділків.

Шифрованим листом Бондаренко звернувся до графа, той у відповідь дозволив вмішатись у ситуацію. Поїхав з офіційним візитом у Батурин-на-Тукурембо. Прийняли його у прекрасно збудованому Стрілчатому палаці. Автор має слабкість до цього виду будівель і десь далі опише це кам'яне чудо в пампі. Але тільки через чиїсь більш добрі очі. Бо під розлютованим поглядом старого воїна чарівні камені замку мало не плавились.

– Не для цього бардаку я клав козаків, завойовуючи цю благодатну місцевість, не для цього відривав від серця і від держави козаків по-братськи половину земель, – настирливо стояло у Костя у голові.

Коли кошовий, між іншим, достатньо дипломатично, виклав на прийомі все, що його непокоїло, Коваленко заявила, що це недоречне і грубе втручання у внутрішні справи незалежної держави. На що знавіснілий Кость відповів:

– Государ будував форти, а не палаци. Якщо дві гармати з якогось форту відсалютують сімома пострілами свої правительниці, то я визнаю ваше право на суверенітет. Бо порох пропили, офіцери сидять у тавернах, а солдати крадуть на базарах або з городів.

У Уляни вистачило здорового глузду не кидатися об'являти війну, а й справді подивитися, у якому стані справи. У першому форті тільки три солдати на другому ярусі вежі. Підняті, вони доповіли, що не знають де особистий склад частини, не мають уявлення, де комендант форту, тверезі, бо нема на що пити, голодні. У другому форті командири щось відзначали, то, хоча і п'яні, були на місці. Десь нашкребли пороху, але одну з нечищених гармат розірвало при третьому пострілі. Ніхто не постраждав, бо кошовий командував обслузі тікати при кожному пострілі. Заплакана Уляна і помітно присмиріла Лідія Михайлівна згодились на заходи, що пропонував кошовий. Єдине, на що не пристали – на заміну Юхима Матвійовича, голову відомства охорони корони.

– Непокора в країні має однозначний побутово-карний характер, нема навіть натяків на щось політичне, ні страйків, ні, слава богу, спроб заколоту, політичних вимог і тому подібне, – наполягала Коваленко, прекрасно розуміючі, що передача цього відомства під закордонне управління означає вже повну втрату реальної незалежності.

І ось зараз у січовій залозі перед Бондаренком стояли давні друзі-ліцеїсти: полковники Грицько Боривітер, Деркач Павло, начальник артилерії залоги Зимняк Семен, курінний отаман Канівського куреня Кібчик Пилип, сотенний Орябок Максим, Не було Матвія Турпана – загинув, і Ігната Галагаза, що став Генеральним Обозним та освоювався у роботі. Старий Обозний помер на 73 році життя.

– Треба вернути до більш-менш пристойного громадського порядку сусідню державу. Ви всі будете на силових посадах у Фарані. Список узгоджено. Я добивався, щоб було як на Січі – вбивцю закопують живцем разом з жертвою, але Уляна Всеволодівна і Лідія Михайлівна сказали, що вони теж поплигають у тую могилу. Так що у Фарані є указ про смертну кару через повішення за бандитизм і вбивство двох і більше чоловік. Семене, ти як Генеральний прокурор, прийми це до уваги. Максиме, каторга повинна давати встановлену добову норму кам'яної солі. Григорій, влаштуй командному складу сухопутних військ купання у крижаній воді. Я не говорю образно. Просто накажи лізти у льодяну воду. І понижуй у званні жевжиків, що пробрались на стройові посади.

Після таких куртуазних речей, автор все ж набрався хоробрості і ми, попри неприйняття Костя, вернемось до побудованих за правління Уляни Кафедрального собору і Стрілчатому палацу. Проект обох будов був розроблений тими ж особами, що й Палац мусонів у Атлантиді ще у рік, коли влада графства стверджувалась на цих степових теренах. Треба було тільки прив'язати проект до місцевості і наявних будматеріалів. Потім ансамбль був затверджений Всеволодом. Далі йшло (по можливостям державної скарбниці) завезення матеріалів. Про "сполоханий табун кобилиць" (термін Онуфрія, по назві статуї), тобто колектив архітекторів та малярів-живописців, що виконували проект, автор з усіх сил нічого не скаже. Бо вийде "Брежнєв – другорядний державний чиновник часів співачки Пугачової". Мабуть треба твердити, як мантру, що темою тетралогії є становлення Династії і Держав Української Співдружності, все інше – в разі потреби і дозовано.

Ірина Всеволодівна, після від'їзду графа повністю припинила фінансування всієї держави, гроші і зусилля всієї небагатої країни були кинуті на будову двох приміщень.

Навіть якщо врахувати слушну думку Костя про "небачене безумство юної панночки", яку автор вичитав у його спогадах, новобудови вийшли достойними бути матеріалізованими монументальними символами держави. А багатофігурна композиція картини "Заколот при заснуванні", де козак вже вирвав ніж у того, хто розрізав його пута, а граф вихопив шаблю, та статуї у дворі палацу "Коняр переймає сполоханий табун кобилиць" довершують образ країни. Але досить.

13

1718. Повернувшись з Бостона, Орест відразу направився у Палац мусонів, хоча недолюблював це помпезне творіння духу укрів, які тоді щойно отримали перемогу. Великий дух малого народу? Може манія величі? Мати вже казали:

– Добре, що по розкладу батька ти станеш графом Фарани. Кінні варвари у вишиванках, що пасуть у сухому степу незчисленні стада. Коні. Корови. Вівці. Скотар, на жеребці, що летить до прудконогих телят, які рішуче подались у шкоду. Кровава піна з вуздечки коня. Ґвалт сторожових псів. Ось твій народ. Від невеличкості Атлантиди тебе поки спасає те, що ти вічно в океані. І пампа — нічим не згірш Дикого Поля далекої землі пращурів.

– А шкода – це рясна, соковита поливна кукурудза, а далі, на богарі – море соняшнику і гарні озимі. Хазяїн, звичайний куркуль з укрів Атлантиди, теж вже мчить на бідарці від водопідйомного вітряка, лаючи всіх табунників, скотарів, вівчарів свинопасами.

– Заодно дістається і молодому графові, що носиться по ковилам з напівкриміналітетом, не шануючи статечності своєї посади.

Негоція білими рабами давала непогані бариші. Поставив порядний Аскетичний палац, куди негайно перебрались, подалі від маминих прискіпливих очей, сестрички Оленка (потім – на канікули) та Лізонька. Воно на Островах від материнського контролю нікуди не втечеш, але все ж вільніше.