Сіті життя і смерті - Іванченко Раїса

У Володимира Моно-маха: "сему ся подивуєми, како птица небесная із ірья ідут...")

В и х о р — в народних віруваннях чародій, дух, що літає чи ходить по землі у вигляді вкритого густим чорним волоссям чоловіка, із крилами, якими здіймає вітер

В и т а л и щ е — приміщення, кімната, житло

В і к а р і й — у католицькій церкві заступник єпископа чи священика

В о л и н ь — велике торгове місто поморських слов'ян

В о л ь н и ц я — вовняна тканина

Г а с и л о — вид зброї: металічна куля на ремінній шворці

Г а ч і — назва вузьких полотняних штанів у населення гірських Карпат

Г і л я н — приморська місцевість в Азербайджані

Г і п п о к р а т — давньогрецький лікар, реформатор античної медицини (бл. 460—370 рр. до н. е.)

Г л а д ь с т в о — жадібність, ситість

Г р и в н а — грошова одиниця у східних слов'ян і в Давньоруській державі: злиток срібла у 160 г. (київська гривна); трохи менша вагою гривна новгородська; також прикраса на шию у вигляді обруча.

Д а ж б о г — у східних слов'ян бог сонця, світла, дарувальник благ

Д ж у р д ж а н с ь к е м о р е — Каспійське море

Д и в — за повір'ям східних слов'ян, чудисько, яке мало вигляд дракона чи змія, втілення злого духу. У "Слові о полку Ігоревім" — уособлення біди і нещастя: "уже тресну нужда на волю, уже вріжся Див на землю"

Д о м о в и к— добрий дух, сторож домашнього вогнища, опікун родини

Ж е л в а — черепаха

Ж и в а, С и в а, Д і в а — богиня, покровителька життя

Є д м а — болото

Є п і т р а х и л ь— вузька смужка волотистої тканини, шириною в 15—20 см, одягалась на шию, вільно звисала спереду поверх стихаря

Е д е л і н г и — "благородні", знать у саксів

С п а р х — градоначальник

І з в о д ь — рів із водою

І з м а ї л ь т я н и — давня назва народів мусульманського віросповідування

І к о н о б о р ц і — учасники єретичного руху в християнстві, які виступали проти шанування ікон. Виник у VIII сі.

І о а н в Дамаський— візантійський богослов, філософ; поет, противник іконоборства (бл. 675—753 рр.)

І о а н н Златоуст — візантійський церковний діяч, єпископ Константинополя, відомий церковний красномовець (бл. 350—407 рр.)

К а й с т р а— торба

К а м к а — шовкова квітчаста тканина

К а п і т е л ь — орнаментована в певному стилі верхня частина колони

К в а д р и г е м а — військове судно з чотирма рядами весел

К и с т е н ь — вид холодної зброї, важка куля із металу чи кістки на ремені

К и р и л о О л е к с а н д р і й с ь к и й — архієпископ, один із "отців" церкви (V ст.)

К о щ е й — раб (літописна назва)

К с е н о ф о н т — давньогрецький письменник та історик (бл. 430—355 рр. до н. е.)

К о р м и л о — руль, керівництво

К у а ф а — залізний ковпак, який захищав водночас низ обличчя, шию та плечі

К у п а — грошова одиниця, двадцять п'ята частина гривни

К у п а — сума позики у 5 гривен; закуп — той, хто взяв купу і став боржником — закупом

Л а г в и ц я — глиняна посудина з вузькою шиєю

Л а г а л и щ е — піхви для меча

Л а д а — у східних слов'ян — богиня кохання, шлюбу, сім'ї

Л в л я — у східних слов'ян богиня, що одухотворяла весну і врожаї

Л і к о т ь — старожитня міра довжини, приблизно з півметра

Л і т и — напівзалежні селяни у саксів

Л и в а — болото

Л о в а т ь — річка, що впадав в Ільменське озеро

Л у д и й — дурний

М а р а, М о р а н а, М о р— дух темноти, хвороб, смерті, мору

М е ж е н ь — межа; межень — середина літа

М е о т і й с ь к е м о р е, М е о т і с, М е о т и д а — Азовське море

М е р ь — плем'я, що населяло міжріччя Волги та Оки

М і д н и ц я — мідна монета

М о в н я — лазня

М о к о ш а — верховне жіноче божество, матір щастя, достатку

М о р д — злий дух, який завдав людям мук і катувань

Н а в у ш н и ц і — серги

Н а р е в — притока Вісли

Н е в о— давня назва Ладозького озера, що у давнину вважалося морем

Н е с и т е ц ь — найбільший поріг на Дніпрі

Н о г а т а — одна двадцята частина гривни

О б е л ь, о б е л ь н и й х о л о п — повністю залежний раб

О б о л о к а — хмара

О г н и щ а н и н — заможний власник земель, належав до вищої феодальної частини суспільства

О д и н— верховний одноокий бог германських племен, а також грозове небо. Володар морів і повелитель люд-. ських доль, який своїм всевидящим оком оглядав землю, батько перемог

О л о в и р — шовкова тканина, прикрашена золотою ниткою

О м о ф о р — широка смуга золотистої тканини, якою пов'язували плечі

О п о р о м в з я т и — захопити зненацька, приступом

О т а р и ц я — наділ землі, яким володів релейний закуп, селянин, що став залежним за ріллю, за орну землю

О ч е р т — окреслений простір довкола требища, викладений камінням

П а в з а н і й — малоазіатський мандрівник і письменник (II ст.)

П а в л и к і а н и — прихильники єретичного антифеодального руху в Візантії (назва походить від імені апостола Павла)

П а д о р о г а — розпутиця

П а л а — жіноче вбрання. Тканина, яку накидали на голову і якою драпірували верхній одяг

П е к — у віруваннях східних слов'ян володар потойбічного світу

П е н у л а — верхній жіночий одяг, що його одягали поверх вузької і довгої туніки

П е р у н — один із головних богів у східних слов'ян, володар грози, блискавки і грому, покровитель воїнів Пітьма — те ж, що і Морана, Мара — втілення злих сил, темноти і смерті

П л а т о н — давньогрецький філософ-ідеаліст (428—348 рр. до н. е.)

П л у т а р х — давньогрецький письменник та історик (бл. 45-127 рр.)

П о д і р — одяг іудейського свяіценика

П о л і б і й — давньогрецький історик (бл. 201—120 рр. до н. е).

П о р т и к — галерея на колонах або на стовпах перед входом у приміщення, що завершується фронтоном — трикутним фасадом або атиком — стінкою над карнизом, часто оздобленою рельєфом

П о р у б — льох, що служив в'язницею

Б о с о х а — землеробський податок із сохи — із двору чи сім'ї селянина (посошне)

П о т е р ч а т а— в народному повір'ї духи злигоднів і хвороб

П о т я г и — податки із ремісників і землеробів

П р а в е ж і — судовий штраф

П р а в и л о — управління, кермо

П р а щ у р, Щ у р — домашнє божество, носій душ померлих родичів, охоронець роду від злих сил і нещасть

П р о т е в о н — перший, головний

П р я ж м о — хліб

Р а б у в а т и — грабувати

Р а к а — особливе місце для зберігання мощів святих, теж саме, що гробниця

Р а р о г — інша самоназва слов'янського племені бодричів, що означає "сокіл"

Р а т и щ е — те ж саме, що спис — холодна зброя. Довгий держак із металевим або кістяним наконечником

Р и л о — знаряддя для копання чи риття землі, заступ

Р і д —у східних слов'ян верховний бог, зачинатель усього живого на землі

Р і з а н а — (рьзана) — монета, одна п'ятдесята частина гривни

Р о ж а н и ц і — давньослов'янські жіночі божества

Р о з в о д д я — повінь

Р о з д е р т ь— випалена пожежею ділянка лісу, яку переорюють на ниву

Р о з к а л л я — весняні талі води

Р я д, р я д н и ц я— договір, угода

С а ж е н ь — міра довжини, дорівнювала 2,134 м., або 3 аршинам (1 арш. — 0,711 м.)

С а к о с — верхній одяг патріарха. З боків і знизу рукавів не зшивався, застібався на повітряні петлі й ґудзики, спереду оздоблювався неширокою орнаментальною смугою тканини

С в а р о г —у східних слов'ян один із найстаріших богів, володар неба, який навчив людей ковальству

С в я т о в и т, С в і т о в и д — верховний бог світла у балтійських слов'ян

С в е п е т — мед диких бджіл

С и т а — медовий напій

С і м а р г л— священний крилатий бог у подобі пса, охоронець злаків і лісів

С т а н ь — повстання

С т а р г о р о д — велике торгове місто балтійсько-слов'янського племені вагрів. Пізніше завойоване німецькими феодалами і перейменоване в Альденбург

С т р а т и г — воєначальник, командувач військ

С т р и б о г — один із головних богів у східних слов'ян, бог вітрів

С у л и ц я — короткий метальний спис з кам'яним, кістяним чи залізним наконечником

С х и м а — найвищий ступінь чернечого аскетизму

Т а б а р и с т а н — місцевість в Азербайджані

Т а м а р х а п с ь к а з е м л я — літописна Тьмуторокань

Т а н а ї с — так греки називали Дон

Т о р — бог грому у скандінавів, даритель дітей, покровитель орачів

Т р е б и — ритуальні відправлення, жертвоприношення у язичників

Т р я с — божество страху

Т у н і к а — одяг прямокутного крою в довгими, до зап'ясть рукавами, із розрізами по боках; низьким — до колін — подолом

У к о т — якір

У ж и щ е — канат

У р м а н и — порманни

Ф а р с а х — міра шляху, вірніше, зусиль, витрачених на подолання відстані за добу. На рівнині це 20—50 км., в горах — менше.

Ф і б у л а — застібка

Ф р і л і н г и — вільні громадяни у саксів

Ф у к і д і д — давньогрецький історик (бл. 460—400 рр. до н. е.)

Х а л і с' и або к у л а с’ и — "білі" хозари, власне хозари, в розумінні чисті, не змішані з іншими племенами

Х в а л и н с ь к е м о р е — Каспійське море

Х з а — спеціально вироблена, дуже м'яка шкіра для взуття, яке носила знать

Х о р е — бог сонця у новгородців. Деякі дослідники вважають, що назва ця походить від древнього слов'янського слова Кьрс — що означає "світло", "вогонь". Від цього й "кресало"

Ч а г а — рабиня (літопис).

Ч а п а н — верхній одяг у тюркських народів

Ч о р н о б о г — верховний володар злого й підступного світу

Ч у д ь — давньоруська назва естів

Ш е л о н ь — річка, впадає в озеро Ільмень

Ш и р в а н — місцевість в Азербайджані

Я д и в о — їжа, харчі

Я л і в е ц ь — яскравий клаптик тканини, що кріпився до верхівки князевого шолома

Я р л — у скандінавів родова знать, також правитель держави

Я х о н т — коштовний камінь, сапфір