Як ми говоримо - Антоненко-Давидович Борис
Відповідником до російських "мера", "мероприятие" є "захід", а в множині – "заходи": "Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів" (М. Коцюбинський). Російському вислову "принимать меры" відповідає український "уживати заходів": "Він рідко вживав різких, аґресивних заходів" (О. Копиленко).
Слово "захід" має ще значення "зусилля": "Не варта справа заходу" (приповідка); "Шкода заходу й труду" (І.Франко); іноді воно буває відповідником російських слів "приём", "присест": "За одним заходом упорав усе, що на два дні наварила" (з живих уст); "За два заходи й воза полагодили" (з живих уст).
Отож, у перших реченнях треба було сказати: "поглиблювати вжиті заходи", "запровадили (здійснили, провели) такі заходи".
Нагода й пригода
Ці два слова – немов камінь спотикання для тих, що негаразд знають українську мову й тому часто ставлять їх не там, де треба: "Словник має стати в нагоді вчителеві й школяреві, професорові й студентові, письменникові й перекладачеві", – читаємо в рецензії; "Мені ще не випадало пригоди їздити до Ужгорода", – чуємо з уст.
Ці помилки виникають, мабуть, через те, що обидва слова мають серед багатьох своїх значень також значення російського слова "случай": "При нагоді я скористаюсь вашою порадою"; "Зі мною сталась така пригода". Щоб уникнути прикрих помилок, як у наведених фразах, треба запам'ятати, що іменник "нагода" означає "випадок" (здебільшого сприятливий): "Нагоди стріляти їй не трапилося" (М. Шеремет), або "випадок, що зумовив якусь дію": "Ольга мала деякі дані підозрівати, що Завадка шукає нагоди заговорити до неї…" (І. Вільде). А іменник "пригода" вказує на якусь подію, на якісь бувальці: "Кожна пригода – до мудрості дорога" (прислів'я), або й на лихо: "Раз сталася така пригода. Остапові зсунулась пов'язка з рани, і він ніяк не міг дати собі ради з нею" (М. Коцюбинський); від цього є вислови "стати пригоді", "стала пригода" – відповідники до російських "быть беде", "произошло несчастье": "Ой на козаченьків ой на запоріжців та пригодонька стала"(історична дума).
Іменник "пригода" може означати також потребу, користь: "Годувала собі дочку для своєї пригоди, щоб принесла із криниці холодної води" (народна пісня), – від чого є вислів "стати в пригоді": "Не бий мене, чоловіче добрий, я тобі у великій пригоді стану" (казка).
Тим‑то й у наведених на початку неправильних фразах треба було висловитися: "Словник має стати в пригоді…", "Не випадало ще нагоди їздити…".
Наймити й найманці
Слово "наймит" означало колись певне соціальне поняття – робітник, що наймався працювати в заможного господаря ("Наймит запріг коні й поклав на віз кілька кавунів і динь". – І. Нечуй–Левицький), але воднораз його стали вживати в значенні "запроданець, відступник, перекинчик", що "за шмат гнилої ковбаси", як писав Т. Шевченко, перекидався до ворожого табору: "Ваші господарі – наймити татарам, турецьким султанам" (Т. Шевченко). Згодом у переносному значенні з'явилось нове слово – "найманець": "Не тільки чоловіки, а й жінки й підлітки брали активну участь у боротьбі проти німецько–фашистських окупантів та їх найманців" (О. Гончар).
У сучасній літературній мові слово "наймит" виступає в його буквальному соціальному значенні, а в значенні "запроданець" користуються словом "найманець".
Накладна плата чи післяплата?
У діловому листуванні трапляється читати: "Книжки надіслано накладною платою". Таку фразу може зрозуміти тільки той, хто знає російську мову, де є вислів "наложенный платеж", бо українською мовою плата, яку вносять після одержання на пошті замовленої речі, зветься післяплатою. Тому й у наведеній фразі треба було написати: "надіслано післяплатою".
Недолік, хиба, вада, огріх, прогріх, недоробок, ґанджа, ґанжа, ґандж
Колись слово "недолік" мало далеко вужче значення, ніж тепер, коли воно вживається відповідно до російських "недостаток", "недочёт", як це бачимо в таких фразах: "У роботі рільничої бригади виявлено багато недоліків", "Це оповідання захоплює і хвилює своїм змістом читача, але в ньому, на жаль, є багато стилістичних недоліків".
Утворений від кореня дієслова лічити в значенні "рахувати" й заперечної частки "недо" іменник "недолік" був синонімом слова "нестача": "Під час ревізії каси виявлено недолік (або нестачу) на 575 крб. 21 коп."; "Знов у коморі натрапили на недоліки: не стає 15 кг гречки й 32 кг проса".
Слід відзначити, що тепер слово "недолік", набувши значення російських "недостаток", "недочёт", утратило колишнє значення, віддавши його синоніму "нестача", й витискує з ділової, а часом і з художньої мови інші відомі слова, що з погляду мовної традиції є чіткішими відповідниками до російських "недостаток", "недочёт".
Таких слів є чимало: "хиба", "вада", "огріх", "прогріх", "похибка", "помилка", "недоробок". Чи не краще й природніше зазвучала б перша фраза, якби замість недоречного там слова "недоліки" поставити "огріхи": "У роботі рільничої бригади виявлено багато огріхів (або "хиб", "недоробок")"? На краще пішло б і в другій фразі, якби там стояло слово "хиби" (або "вади"): "Це оповідання захоплює й хвилює своїм змістом читача, але в ньому є багато стилістичних хиб (вад)".
Українська класична література й народна мова користуються словом "недолік" тільки в значенні "нестача"; для інших значень уживають наведених слів: "Івана кликали в селі Переломаним. Мав у поясі хибу, бо все ходив схилений"(В. Стефаник).
Російському слову "изъян", близькому своїм значенням до слова "недостаток", в українській мові відповідають "ґанжа" ("ґанджа") або "ґандж", де перший звук – проривний, вимовляється, як латинське "g": "Бувають люди з природженою ґанжею" (І. Нечуй–Левицький); "У всій стайні нема коня без ґанджу" (з живих уст).
Із цих прикладів бачимо, що наша мова має досить відповідників до російських "недостаток", "недочёт", "изъян", то чи варто заміняти всіх їх одним словом "недолік"? Хоч би тільки з стилістичних міркувань, та й то нема в цьому потреби.
Обслуга й обслуговування (обслужування)
"У місті відчувається погана поштова обслуга", – читаємо в одній газеті, й відразу впадає в очі помилкове використання слова "обслуга", яке має інше значення, ніж те, що надала йому газета.
Обслуга – це не дія, що задовольняє чиїсь потреби, а група людей, призначених виконувати певну роботу, здебільшого в військовій справі. Російським відповідником до цього слова буде "расчёт", "прислуга", як це бачимо в такій, наприклад, фразі: "Гармату викотили на платформу, а обслуга зайняла теплушку" (В. Козаченко).
Коли треба передати дію, спрямовану на виконання якогось завдання, тоді слід удаватись до слів "обслуговування" або "обслужування".
Облік і обличчя
"У постаті головного героя роману перед нами постає облік нашого сучасника", – читаємо в рецензії на художній твір і не можемо зійти з дива: про який це облік пише рецензент? Адже цей іменник, що походить від дієслів "облічувати", "облічити", має в українській мові точне значення: "Скільки ще не взято на облік самостійних груп, які боролися з окупантами, але не знали, як зв'язатися з іншими підпільниками" (Ю. Яновський); "В артілі добре організовано облік і зберігання кормів" ("Колгоспник України").
Рецензент механічно переніс в український текст російське слово, не зваживши на те, що це слово є також в українській мові, тільки з іншим значенням. У цьому не було ніякої потреби, бо українська мова має досить відповідників до російського слова "облик": "обличчя" ("Таке обличчя нашого сьогоднішнього села"), "образ" ("Бережучи свій національний образ…" – Б. Грінченко), застарілі "подоба" ("Фабрика швидко стратила свою опрятну і празничну подобу". – І. Франко) й "лик" ("Узяла на себе лик прудкого хлопчика". – Марко Вовчок).
Узявши з цих синонімів той, що найбільше підходить до змісту фрази, рецензент міг би написати: "У постаті головного героя… виникає образ нашого сучасника".
Особа й особистість
Ці два слова – "особа" й "особистість" – інколи не розрізняють і пишуть: "Особа автора виявляється і в доборі теми, і в характерних, тільки йому властивих образах", – або кажуть: "Ви наговорили мені багато образливого, прошу без особистостей!"
Слово "особа" означає одну людину, індивід: "Він сам, своєю власною кругленькою особою, стояв, зігнувшись над пательнею" (М. Коцюбинський); іноді, коли мовиться про багатьох людей, це слово в множині заміняє множину інших слів – "чоловік", "душ": "На нараду прийшло багато осіб, але тих, кого хотілось бачити, й не було" (з живих уст); часом воно править за відповідник до російського слова "личность", наприклад, у вислові: "Що за підозріла особа?"
Слово "особистість" означає "індивідуальність людини", "сукупність її духовних і фізичних властивостей": "Авторську особистість не піддаватимеш остракізму, виганяючи її з вірша, де вона в нього існує на Правах ліричного героя" (Є. Гуцало).
Тим‑то й у першій фразі треба було написати: "Особистість автора виявляється…", – а в другій фразі сказати: "Прошу без особистих образ!"
Пам'ятник і пам'ятка
"Багато пам'ятників минулого є в степах України. Це і степові могили, і кам'яні "баби", що стояли на цих могилах, і, нарешті, різні речі, які знаходять у могилах", – читаємо в статті про археологічні знахідки. Але про які пам'ятники пише автор статті? Адже слово "пам'ятник" означає українською мовою монумент, меморіальну споруду (обеліск, плита, піраміда), про які нема й згадки в статті. Те, про що оповідається в статті, є не пам'ятники, а пам'ятки, цебто речі, що належать до культури минулого, як це бачимо в фразі: "Комісія передусім хотіла дізнатися про всі старовинні пам'ятки, що збереглися в Південно–західному краї: давні церкви, замки, первісні вали, могили, городища" (О. Іваненко). Слово "пам'ятка" вживається й у значеннях "річ, дана на згадку": "Це перо я дала тобі колись на пам'ятку" (Леся Українка), – "книжка, де викладаються певні відомості чи настанови": "Інститут готує до видання пам'ятку бригадира з квадратно–гніздового способу посадки деяких овочевих культур і картоплі" ("Радянська Україна") – та як синонім іменника "пам'ять": "Ці шматочки я сховаю на спомин про цей день на пам'ятку про нашу щиру любов" (І.
