Українське письменство - Микола Зеров
Автор, проте, не обмежується загальним начерком внутрішнього порядку семінарії, але уважно стежить також за духовним життям вихованців. Підкреслює їх слов’янофільські симпатії, що підтримувались дружнім єднанням з товаришами-хорватами та слуханням лекцій проф. Миклошича, на які дозволило їм, правда, не без вагання, ходити семінарське начальство; вказує на зв’язки їх з тодішнім москвофільським рухом (особливо інтересні дані про зносини катехитів з Як. Головацьким та Богд. Дідицьким), а також дає чимало даних відносно лектури віденських семінаристів. Між найбільш читаними авторами ми знаходимо, як і повинно було бути, здебільшого німців (Ґете, Ленау, Гайне, Шиллер); але є там також і англійці (Байрон, Діккенс), і давні латинські автори (Теренцій, Верґілій), і батьки церкви (Золотоустий та Григорій Назіанзин) в німецьких перекладах. Російських авторів, не вважаючи на безперечні зносини з тільки що народженим москвофільством, нема ні одного, і тільки в один з пізніших років автор статті одмічає в щоденнику Шанковського невеличку російську поезійку з німецьким перекладом таких незрозумілих слів, як «роща», «нежный», «кроткій» і т. і.
Автор чимало уваги уділяє і політичним, і національним інтересам семінарської молоді, вказує на її австрійський патріотизм, її національні потяги і, зрештою, на нахил її — під впливом пропаґанди — в бік москвофільства.
До статті Гординського близько підходить по темі розправа І. Франка «Про Азбучну війну 1859», що разом з нею дає багато інтересного і цінного для історії галицької інтеліґенції 50-х років минулого століття.
В Miscellanea знаходимо цілий ряд варіантів до тексту Шевченкового «Кобзаря». Між ними найбільший інтерес представляють кілька невідомих уривків з перекладу «Слова о полку Ігореві». Деякі з цих варіантів, одкинутих Шевченком, дуже одмінні од друкованого тексту і дуже художні. Наприклад, кілька рядків в описові битви.
Тихе поле половецьке не оране, не сіяне, — почернене копитами, а костями побілене, а кровію червоною мережане.
Таке художнє чуття Шевченка, як бачимо, відчуло в «Слові» ритм і музику пізнішої української думи. Ритм думи виступає в наведеному уривку яскравіше, ніж в друкованому: «З передсвіту до вечора».
В відділі «Наукова хроніка» — простора замітка проф. Грушевського про останні томи «Архива юго-западной России» (ч. II, том 3-й, ч. VIII, тт. 3—6).
Відділ бібліографії, як завше, повний, містить 20 рецензій на новіші наукові публікації. Між ними надибуємо рецензію на книжку теперішнього ректора Московського унів. Матв. Любавського — «Очерк истории Литовско-Русского государства» (рецензент д. Барвінський слушно закидає автору незнання української літератури, особливо IV—V тому «Історії Укр.-Руси», а також і цілком застарілий погляд на історію Москви як на «основное течение русской истории». Далі йдуть рецензії на збірник пам’яті Антоновича і Рильського «Z dziejów Ukrainy», виданий Липинським, на «Краткий биографический словарь ученых и писателей Полтавской губернии» I. Ф. Павловського, на «Очерки из русской истории», т. 2, проф. Багалія, «Літературні начерки» Щурата, книжку Ерна про Сковороду, 3—4 число «Annaleś des Nationalités», etc.
1913
Історичні листки. Вип. 1—4{33}Видавець Іван Крип’якевич. Ціна кожного випуски 4 сотиків
Звертаємо увагу наших читачів на цей новий спосіб популяризації історичних знань. Маємо перед собою невеличкі листки маленького формату (шістнадцятка) — в чотири сторінки друку. Зміст їх — коротеньке оповідання про якийсь історичний факт, одна-дві хронологічні дати, а в додатку до них — уривок якої-небудь давньої пісні як ілюстрація до переказаного факту.
Листки мають подавати нариси з історії України, коротенькі життєписи історичних діячів, малюнки давнього побуту і культури, зразки пісенної творчості і т. д.
Досі вийшло 8 випусків: 1) «Київські князі»; 2) «Староукраїнське лицарство»; 3) «Галицькі повстання XV—XVI в.», «Пісня про Стефана-воєводу», «Пісні про Волощину»; 4) «Початки Запорозької Січі», «Козацькі приказки»; 5) «Іван Богун», «Пісні з часів Хмельниччини»; 6) «З культури Хмельниччини»; 7) «Пилип Орлик», «Пісня про Орлика»; 8) «Селянська самооборона в Галичині 1848—1849».
Вибір тем, як бачимо, трохи випадковий,
