Три сили. Як виховують в успішних спільнотах - Емі Чуа

Групи, які ми тут обговорюємо, аж ніяк не єдині успішні групи в Америці. Існує багато інших, менших груп, як-от вихідці з Південної Африки та Мальти, але ми не маємо достатньо часу і місця, щоб їх дослідити. Наше початкове припущення полягає в тому, що найуспішніші з цих груп цілком можуть мати Три сили, але дослідження цього питання доведеться відкласти.

Розділ третій. Відчуття вищості

260 Ross A. Hammond and Robert Axelrod, “The Evolution of Ethnocentricism”, The Journal of Con. ictResolution 50, no. 6 (December 2006), p. 926. Самнер писав: «Кожна група плекає власну гордість і марнославство, підносить власних божеств і презирливо дивиться на чужинців». William Graham Sumner, Folkways: A Study of the Sociolological Importance of Usages, Manners, Customs, Mores, and Morals (Boston: The Athenaeum Press, 1907), p. 13; див. також Paul C. Rosenblatt, “Origins and E.ects of Group Ethnocentricism and Nationalism”, TheJournal of Con. ictResolution 8, no. 2 (June 1964), p. 131.

261 AlfredAdler, The Science of Living (Garden City, NY: Garden City Publishing, 1929), pp. 79 («досліджуючи комплекс вищості, […] ми майже завжди виявляємо більшою або меншою мірою прихований комплекс меншовартості», 97 («комплекс вищості — один зі способів, який людина із комплексом меншовартості може використовувати як спосіб втечі від своїх проблем»). Адлер вперше використав поняття «комплекс вищості» за деякий час після того, як вперше застосував «комплекс меншовартості». Це було у 1925 і 1926 роках відповідно. Див. Heinz L Ansbacher and Rowena R. Ansbacher, eds., The Individual Psychology of Alfred Adler (New York: Harper & Row, 1964), pp. 256. Однак обидва поняття уже були у вжитку у 1922 році. Див., наприклад, “Calls Our Women Superior: French Philosopher Declares Americans ‘Will Go Far’”,New York Times, Jan. 30, 1922 («У Європі Фройд проголосив жінок неповноцінними, бо у них комплекс меншовартості, […] однак тут це явно не так. Тут у них те, що я назвав би комплексом вищості»).

262 Todd Gitlin and Liel Leibovitz,The Chosen Peoples: America, Israel, and the Ordeals of Divine Election (New York: Simon & Schuster 2010), pp. xiii, 65–72; Harry S. Stout, The New England Soul: Preaching and Religious Culture in Colonial New England (Oxford: Oxford University Press, 1986), p. 8.

263 Новий Заповіт. «Але ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власності Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого, колись ненарод, а тепер народ Божий, колись непомилувані, а тепер ви помилувані!» (1 Петра 2:9–10).

264 Gitlin and Leibovitz, pp. 15–16.

265 Hayim Halevy Donin, To Pray as a Jew: A Guide to the Prayer Book and the Synagogue Service (New York: Basic Books, 1991), p. 326 (молитва для святкових днів); див. ibid., p. 52 (благословення Тори) («вибрав нас з-поміж усіх народів»), p. 325 (благословення Шабату) («обрав нас і очистив нас понад усіма народами»).

266 А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля то Моя! (Вихід 19:5)

267 Див. Jon D. Levenson, “Chosenness and Its Enemies”, Commentary, December 2008, p. 26 (цитата Жозе Сарамаґо); див. також Paul Berman, “Something’s Changed: Bigotry in Print. Crowd Chant Murder”, in Ron Rosenbaum, ed., Those Who Forget the Past: The Question of Anti-Semitism (New York: Random House, 2004), pp. 18–19.

268 Levenson, “Chosenness and Its Enemies”, p. 26; The Associated Press and Haaretz Service, “Israel complains about Greek composer’s anti-Semitic remarks”, Haaretz, November 12, 2003; Je. Weintraub, “Theodorakis’s Jewish Problem (2004)”, July 15, 2005 http://je. weintraub.blogspot.com/2005/07/theodorakis-jewish-problem-2004.html. Теодоракіс стверджував, що його заяви було вилучено з контексту (і що його заява «Я — антисеміт» — «обмовка»). Mikis Theodorakis, Letter to the Central Board of Jewish Comunities in Greece, May 16, 2011, http://www.kis.gr/en/index.php?option=com_content&view=article&id=421:mikis-theodorakis.

269 Див., наприклад, Menachem Kellner, “Chosenness, Not Chauvinism: Maimonides on the Chosen People”, in Daniel H. Frank, ed.,A People Apart: Chosenness and Ritual in Jewish Philosophical Thought (Albany: SUNY Press, 1993), pp. 51– 76; David Novak,The Election of Israel: The Idea of the Chosen People (Cambridge: Cambridge University Press, 1995), pp. 31–108.

270 Benedictus de Spinoza, Tractatus Theologico-Politicus, trans. Samuel Shirley (Boston/Leiden: E.J. Brill, 1991) [1677] p. 100; Steven Nadler,Spinoza: A Life (Cambridge: Cambridge University Press 1999), pp. 120–32.

271Див. Paul Johnson, A History of the Jews (New York: Harper & Row, 1987), p. 301 («вузька стежка»); Moses Mendellsohn,Jerusalem: A Treatise on Ecclesiastical Authority and Judaism, trans. M. Samuels (London: Longman, Orme, Brown, and Longmans: 1838) vol. 2, pp. 89, 102 («Іудаїзм не зазіхає на жодні особливі одкровення вічних істин […] і не є релігією одкровення в тому сенсі, який зазвичай вкладають у це поняття. Одкровення релігії — це одне, а одкровення закону — інше»). Однак порівняйте з Allan Arkush, Moses Mendelssohn and the Enlightenment (Albany: SUNY Press, 1994), pp. 218–19 (де йдеться про те, що Мендельсон все-таки сповідував ідею єврейської обраності).

272 Arnold M. Eisen, The Chosen People in America: A Study in Jewish Religious Ideology (Bloomington: Indiana University Press, 1983), pp. 3–4.

273 Див. Avi Beker, The Chosen: The History of an Idea, the Anatomy of an Obsession (New York: Palgrave MacMillan, 2008), pp. 23–24, 72–73. Реконструктивісти — поки що найменша із чотирьох основних груп американських євреїв. Офіційно це 82000 вірян. За оцінками на 2000 рік, 9% американських євреїв вважали себе ортодоксальними іудеями, 25% — консервативними іудеями, 33% — іудеями-реформістами, 2% — реконструктивістами (і 31% — «просто євреями»). Jonathan Ament, “American Jewish Religious Denominations”, United Jewish Communities Report Series on the National Jewish Population Survey 2000–2001, Report 10, February 2005, p. 3.

274 Заява дуже впливового раввіна-реформіста, що євреї-реформісти «вірять у те, що мають місію», але «відкидають» ідею, ніби «євреї — єдиний обраний народ», див. Jacob R. Marcus, “Genesis: College Beginnings (1978)”, in Gary Phillip Zola, ed.,The Dynamics of American Jewish History: Jacob Rader Marcus’s Essays on American Jewry (Lebanon, NH: Brandeis University Press,