Українське письменство - Микола Зеров

Сина й Сибіллу уже через брами слонової кості. Хутко простує Еней, досягає човнів і братерства. [900] Вздовж узбережжя пливе до Каетського тихого порту. Кинуто якорі. Керми стоять на піску прибережнім.

З латинської переклав

Микола ЗЕРОВ

Микола Зеров: доля і доробок
Чи лишиться лиш попіл і зловісне Сум’яття, бурями на безвість гнане, — Чи зоряний алмаз крізь попіл зблисне?.. Ципріян Каміль Норвід [590]

Творча спадщина Миколи Костьовича Зерова, досі повністю не видана і не прокоментована, лише частково освоєна нашим літературознавством і, як наслідок, достатньою мірою не осмислена, все ж безпомилково відчувається як феномен, що перебуває в самому осерді української історико-культурної проблематики новітнього часу. Процес публікації зеровських текстів, що розтягся більш як на півстоліття (наше видання — це ще один і, певна річ, далеко не останній крок у цьому напрямку), введення до культурного обігу все нових, раніше не відомих або маловідомих сторінок творчого доробку Миколи Зерова — справа, все ще далека від свого завершення. Не зайвим буде нагадати головні віхи цього процесу.

За життя Миколи Зерова побачили світ такі його книги: «Антологія римської поезії» (Київ, 1920), книжка ориґінальних віршів і перекладів «Камена» (К., 1924), монографії «Нове українське письменство» (К., 1924) і «Леся Українка» (К., 1924), збірки статей «До джерел» (К., 1926) і «Від Куліша до Винниченка» (К., 1929), надрукований на склографі конспект лекцій «Українське письменство ХІХ ст.» (К., 1928). Не були здійснені підготовлені самим Миколою Зеровим друге, розширене видання «Камени», а також істотно доповнений збірник поетів Давнього Риму. Значна кількість рецензій, статей, оглядів, нотаток, передмов Миколи Зерова, від самого початку 1910-х і до початку 1930-х років, була опублікована передусім у періодичних виданнях (таких як «Світло», «Рада», «Літературно-науковий вісник», «Труд», «Вільна українська школа», «Книгар», «Нова громада», «Червоний шлях», «Життя й революція», «Бібліологічні вісті», «Глобус» та ін.) і книжках таких видавництв, як «Друкар», «Слово», «Сяйво», «Книгоспілка»[591]. (Ці розпорошені в різних, нині переважно малодоступних виданнях зеровські тексти, друковані ще за життя автора, були покладені в основу другого розділу нашої книги, хоч до них також долучено й низку архівних матеріалів).

Після арешту, соловецького ув’язнення та розстрілу Миколи Зерова, в умовах терору, гонінь та заборон, звичайно, тривалий час не могло бути й мови про друкування його творів у радянській Україні. У 1930-х роках передруки окремих статей Миколи Зерова (передмови до «книгоспілчанських» та інших видань українських класиків) виходили друком у книжках львівського видавництва «Ізмарагд». Згодом на окупованій німцями території вийшли «Камена» (Львів, 1943) та збірка статей «До джерел» (Краків — Львів, 1943).

Без сумніву, найбільше для збереження та видання зеровської спадщини зробив визначний поет і блискучий перекладач Михайло Орест, молодший брат Миколи Зерова. У періодиці спочатку воєнних («Вінницькі вісті», «Пробоєм»), а згодом і повоєнних років («Рідне слово», «Вежі», «Литаври», «Арка», «Світання», «Українські вісті») він видрукував чимало творів автора «Камени». Наступним етапом праці з систематизації та видання вцілілого зеровського доробку були ретельно ним підготовлені та випущені в світ книжки Миколи Зерова «Sonnetarium» (Берхтесґаден, 1948), «Catalepton» (Філадельфія, 1951), «Corollarium» (Мюнхен, 1958), «Нове українське письменство» (Мюнхен, 1960), а також збірник спогадів про Миколу Зерова, Павла Филиповича і Михайла Драй-Хмару «Безсмертні» (Мюнхен, 1963). Таким чином, у складних умовах еміґрації Михайло Орест зібрав і видав усі доступні йому твори Миколи Зерова (з великими труднощами вивезені на Захід ним самим, а також іншими, наприклад, О. Бургардтом та В. Чапленком) і, отже, здійснив