Комедії - Арістофан
Хор священний має місту раду щиру подавать
І навчати на корисне. Отже, перша рада вам —
Громадян в правах зрівняйте,
відженіть усякий страх.
А як схибив хто й потрапив в пастку Фрініха коли,
690 Всіх, кажу я, хто спіткнувся,
треба виправдати нам
І провини їх колишні дарувати нині всім,
Щоб безправним у державі вже ніхто у нас не був.
Це ж одна ганьба!
Хто бився тільки раз в морськім бою,
Той стає у нас платейцем,
справжнім паном із раба!
Та осуджувать цього ми не збирались, навпаки,
Вас ми хвалим, — це єдине, що з умом зробили ви.,
Тільки й тим,
хто поряд з вами у морських бував боях,
Як і їх батьки хоробрі,
хто й по крові рідний вам.
Слід єдиний гріх пробачить, —
щиро просять вас вони.
700 Тож не гнівайтесь надалі, бо з природи мудрі ви!
Всім, хто ходить разом з нами
бити в морі ворогів,
Повернімо громадянство й їх, як рідних, обнімім!
А як з гордістю й пихою ми одвернемось од них
В час, коли вітчизна тоне в вирі лиха і біди, —
То упевнимось пізніше, що розмислюємо зле.
АНТОДА
Друга половина хору
От, коли здатен я долю лиху
Розпізнати у вдачі людини,
Вже не потягне ця мавпа марудна,
Коротконогий Кліген,
710 Банщик огидний,
Золотистого лугу і мила владар,
З мулом замісто селітри
Та вапняком кімолійським, —
Довго не витягне він.
Тим-то він миру не хоче тепер
І без кия не ходить,
Щоб не обчистили п'яним його.
АНТЕПІРРЕМА
Провідця другої половини хору
Нам здавалося частенько, що тутешніх громадян,
І достойних, і поганих, наше місто цінить так,
720 Як монету старовинну і карбованець новий.
Адже грошей повноцінних, не подріблених ніяк,
Найпевнішої карбівки, щонайкращої з усіх,
Найдобірнішої проби, перевіреної скрізь —
І по всій Елладі нашій, і по варварських краях —
В обіг ми не випускаєм, лиш погані мідяки,
Щонайгіршої карбівки, наспіх вибиті сяк-так.
От розсудливих, статечних, благородних громадян,
Доброчесних, справедливих, доброзичливих людей,
Що зросли в палестрах,
хорах і до Муз прихильні всі,
730 Тих ми гудимо, а іншим, — мідним, рижим чужакам,
Поміж гіршими найгіршим перевагу даємо,
Тим, хто вискочив останнім, і кого недавно ще
Навіть за козлів жертовних наше місто не взяло б.
Хоч тепер ви, нерозумні, ваші звичаї змініть
І на здатних знову здайтесь!
Якщо піде все на лад,
Похвала вам, а не вдасться,
то розумний скаже так:
«Як з міцного дуба впасти,
то не жаль і дуба дать!»
ЕПІСОДІЙ ЧЕТВЕРТИЙ
Еак і Ксантій виходять з Плутонових дверей.
Еак
Клянуся Зевсом, вдачі благородної
Господар твій!
Ксантій
Чому й не благородної!
740 Йому б лише пиячить та дівок хапать!
Еак
Це ж просто дивно, як він не побив тебе,
Коли ти, раб, назвав себе господарем.
Ксантій
Ну, знав би він у мене!
Еак
Це, як справжній раб,
Сказав ти. Я і сам люблю ці витівки.
Ксантій
Ти любиш це?
Еак
Щасливий аж до неба я,
Коли я нишком вилаю господаря.
Ксантій
А не бурчиш, як прочухана з'ївши, ти
Біжиш у двері?
Еак
До вподоби й це мені.
Ксантій
А скрізь совати носа?
Еак
Й це не зле, клянусь!
Ксантій
750 О, рідний Зевс! А балачки підслухувать
Хазяйські?
Еак
Це люблю аж до нестями я!
Ксантій
І далі їх виносити?
Еак
А чом би й ні?
Це ж все одно, що перебути з дівкою.
Ксантій
Феб Аполлон! То руку простягни мені,
Цілуй мене й тебе поцілувати дай!
Та задля Зевса, нам в побоях спільного,
Скажи, що там за галас, що за крик такий
У домі?
Еак
Евріпід з Есхілом лаються.
Ксантій
Невже?
Еак
Діла, діла великі діються
760 Cеред мерців, зчинився цілий заколот!
Ксантій
Чого ж це так?
Еак
Закон-бо давній діє тут
Для всіх мистецтв високих і шанованих, —
Хто інших перевищує умілістю,
Той харчування в Пританеї матиме
І трон з Плутоном поруч…
Ксантій
Зрозуміло все!
Еак
А інший, дужчий, у мистецтві з'явиться,
То перший має місцем поступитися.
Ксантій
Ну, і чого ж Есхіла це стривожило?
Еак
Віддавна посідав він трон трагедії,
770 Як найславетніший митець.
Ксантій
А зараз хто?
Еак
Коли зійшов під землю Евріпід, зібрав
Усіх він торбохватів та грабіжників,
Усіх бандитів, батьковбивць та зломщиків,
А їх в Аїді сила. Ті, наслухавшись
Його крутні, софізмів, хитромудрощів,
Сказились і поетом кращим визнали.
А загордівши, став він домагатися
Есхілового трону.
Ксантій
Ну, й побитий був?
Еак
Ні, свідок Зевс! Народ з великим галасом
780 Cтав вимагати суду, хто майстерніший.
Ксантій
Ото мерзота!
Еак
Галас аж до неба знявсь!
Ксантій
І що ж, в Есхіла не знайшлось захисників?
Еак
Людей порядних мало й на землі, і тут!
Ксантій
Ну, а Плутон, що думає він діяти?
Еак
Змагання й суд звелів улаштувати він,
Щоб їх мистецтво оцінити.
Ксантій
Чом тоді
За трон цей і Софокл не йде змагатися?
Еак
Не хоче, Зевсом свідчусь! Як зійшов в Аїд,
Поцілував Есхіла й руку дав йому,
790 А той на троні поряд посадив його.
Тепер і він гадає, Клідемід, казав,
Зайняти чергу. Пощастить Есхілові,
То він не зрушить з місця, а як ні, тоді
Сам з Евріпідом вийде на змагання він.
Ксантій
Коли ж це буде?
Еак
Дуже скоро, свідок Зевс!
От, саме тут ця дивина відбудеться, —
На терезах мистецтво будуть важити.
Ксантій
На безмін візьмуть, мов ягня, трагедію?
Еак
Мірила слів, косинці й локті винесуть,
800 Квадратні форми…
Ксантій
Цеглу вироблятимуть?
Еак
І важелі, і клиння. Евріпід казав,
Що по словечку розбере трагедії.
Ксантій
Есхіл, гадаю, дуже цим розгніваний.
Еак
Як бик, він глянув, лобом в землю вставившись.
Ксантій
А хто ж суддя?
Еак
Та вже було мороки з цим!
Людей розумних небагато знайдете,
Та ще й афінян кликать не схотів Есхіл.
Ксантій
Немарно ж їх вважає він за злодіїв.
Еак
А інші всі не тямлять у поезії
810 Нічого. Отже,