Комедії - Арістофан
Діоніс
Стривай, чудний, все ж, може, договоримось!
Покійник
Дві драхми не даси — й не розмовлятиму..
Діоніс
Скинь три оболи.
Покійник
(обурено)
Краще знову житиму.
Покійника несуть далі.
Ксантій
От клятий перебендя! Щоб не каявся ж!
Я понесу!
Діоніс
Хороший, чесний хлопець ти!
180 Ходім до перевозу.
На орхестру виїжджає човен Xарона.
Xарон
Гоп, причалюймо!
Ксантій
А це що?
Діоніс
Це? Клянуся Зевсом, озеро,
Те, що казав він. Ось і човен бачу я.
Ксантій
А он, клянуся Посейдоном, сам Харон.
Діoніс
Привіт, Харон! Привіт, Харон! Привіт, Харон!
Харон
(підпливши на своєму човні)
Кому в місця спочинку від усіх турбот?
Кому в долину Лети, до Ослиних шкур,
Чи на Тенар, до вороння, до Кербера?
Діоніс
Мені.
Xарон
Заходь же швидше!
Діоніс
Де причалимо?
Близь вороння?
Xарон
Лиш задля тебе, свідок Зевс!
190 Заходь.
Діоніс
(до Ксантія)
Гей, хлопче!
Xарон
Не візьму раба везти,
Якщо не бивсь за власну шкуру в морі він.
Ксантій
Зевс бачить, був тоді слабий на очі я.
Xарон
То обіжиш тепер навколо озера?
Ксантій
Де дожидать вас?
Xарон
При Скорботнім камені,
На пристані.
Діоніс
Збагнув ти?
Ксантій
Та усе збагнув.
Що стрів я, бідний, тільки з дому вийшовши!
(Біжить навколо орхестри).
Xарон
(До Діоніса)
Сідай на весла.
(До глядачів).
Хто ще іде, йдіть мерщій!
(До Діоніса).
Гей, що ти робиш?
Діоніс
Що роблю? Не інше що,
На весла сів, як сам же ти й казав мені.
Xарон
200 То сядь-но далі, череваню!
Діоніс
Ну, уже?
Xарон
Та руки простягни й тримай.
Діоніс
І це — уже.
Xарон
Та не базікай, а упрись ногами в дно
Й греби щосили.
Діоніс
Чи здолаю ж я гребти
З незвички, ані моря ще не знаючи,
Ні Саламіна?
Xарон
Легко це! Почни лише,
І чарівну почуєш пісню ти.
Діоніс
Чию?
Xарон
Жаб-лебедів. Чудово!
Діоніс
Дай же знак мені.
Xарон
О-го-гоп! О-го-гоп!
Харонів човен вирушає. Діоніс гребе в такт жабиного співу.
Хор жаб
Брекекекекс, коакс, коакс!
210 Брекекекекс, коакс, коакс!
Джерел і багн діти ми,
Мов луни флейт, гімнів клич,
Почнімо в лад пісню свою дзвонисту.
Коакс, коакс!
Її Діонісу ми,
Державцю Нісійському,
В болотах співали
В дні, коли п'яно і шумно,
Глеків справляючи свято,
220 Йде люду юрба до священного гаю.
Брекекекекс, коакс, коакс!
Діоніс
А я собі намуляв зад,
Ой, як болить — коакс, коакс!
Та вам, як видно, байдуже!
Жаби
Брекекекекс, коакс, коакс!
Діоніс
Та пропадіть ви з тим «коакс»!
Самі ви лиш одне коакс!
Жаби
А хоч би й так, дозола ти!
Полюбляють наші співи й музи лірозвучні,
230 Й козлоногий Пан, що на сопілці виграває,
Радий нам і Аполлон з кіфарою своєю, —
Тож для неї у болоті ми плекаємо
Дзвінколунні комиші.
Брекекекекс, коакс, коакс!
Діоніс
Я ж водянки понатирав,
І геть зопрів у мене зад,
Лише нагнусь — і загримить!
Жаби
Брекекекекс, коакс, коакс!
Діоніс
Та годі вам, краківки!
240 Замовкніть!
Жаби
Ще гучніше
Заспіваймо, як бувало
В сяйві сонячної днини
Серед рясту ми плигали
І раділи дзвінколунням
Переливчастої пісні;
Як від Зевсової зливи
Ми в глибінь ховались водну
І своїм танком грайливим
Бульки з бризками пускали.
250 Брекекекекс, коакс, коакс!
Діоніс
Брекекекекс, коакс, коакс!
Це і я в вас перейняв.
Жаби
Дуже прикро це нам чути.
Діоніс
А мені ще гірш — на веслах
Від натуги лусну я.
Жаби
Брекекекекс, коакс, коакс!
Діоніс
Стрекочіть — мені байдуже.
Жаби
От і будемо кричати
Цілий день ми без угаву,
260 Поки вистачить горлянок!
Брекекекекс, коакс, коакс!
Діоніс
Брекекекекс, коакс, коакс!
Не переквакать вам мене.
Жаби
Ну й нас не подолаєш ти!
Діоніс
Овва! Як треба, то горлати
І я тут буду цілий день,
Аж поки не здолаю ваше квакання.
Брекекекекс, коакс, коакс!
Ну, от і вгамував я ваше квакання!
Xарон
270 Cтривай, стривай, час веслувать до берега.
Плати й виходь.
Діоніс
Ось два оболи, на, візьми!
Гей, Ксантій! Де ти, Ксантій? Ксантій, де ти? Гей!
Ксантій
(здаля)
Агов!
Діоніс
Іди сюди!
Ксантій
Привіт господарю!
Діоніс
Ну, що ти бачив?
Ксантій
Тільки бруд і темряву.
Діоніс
А ти не бачив там клятвопорушників
І батьковбивць, як говорив Геракл?
Ксантій
А ти?
Діоніс
(показуючи на глядачів)
Я й зараз бачу, Посейдоном свідчуся!
Ну, що ж тепер робити?
Ксантій
Краще далі йти.
Ми ж зараз там, де звірі дикі водяться,
280 Як говорив він…
Діоніс
Буде ще він плакати!
Це лиш мене лякавши, похвалявся він, —
Мою відвагу знаючи, завидував.
Хвальків таких немає, як Геракл отой!
А я волів би з ким жахливим стрітися,
Щоб подвиг, гідний подорожі, справдити.
Ксантій
Якийсь я гомін чую, Зевсом свідчуся!
Діоніс
(злякано)
Де, де?
Ксантій
Здається, ззаду.
Діоніс
Ну, то ззаду йди!
Ксантій
Ні, спереду, здається.
Діоніс
Ну, то йди вперед!
Ксантій
(приглядається)
Зевс свідок, звіра бачу величезного!
Діоніс
Який він?
Ксантій
Дивовижний! Він міняється, —
290 То бик, то мул, а то немовби жінкою
Став чарівною.
Діоніс
(зрадівши)
Де вона? На неї йду.
Ксантій
Це вже не жінка, стала вже собакою!
Діоніс
(з жахом)
То це Емпуса!
Ксантій
Все обличчя полум'ям
Горить на ній.
Діоніс
Нога у неї мідяна?
Ксантій
Одна, а друга — з гною, Посейдоном я
Клянусь!
Діоніс
Куди ж тікати?
Ксантій
А мені куди?
Діоніс
(біжить через орхестру до крісла Діонісового жерця)
Рятуй, мій жрець, і ми з тобою вип'ємо!
Ксантій
Геракле-владче, ми пропали!
Діоніс
Ой, не клич,
Не зви мене цим, чоловіче, іменем!
Ксантій
300 Ну, Діонісе!
Діоніс
Це ще гірше, й так не зви!
Ксантій
Ну, йди вперед! Сюди, сюди, господарю!
Діоніс
А що?
Ксантій
Сміліше! Все на добре вийшло нам,
І можемо, як Гегелох, сказати