Комедії - Арістофан
Афінянин
А це ж у тебе що?
(Обмацує).
Вісник
Лаконське берло то.
Афінянин
Таке лаконське берло і у мене є!
Ну, а тепер розповідай по правді все,
Як вам ведеться нині в Лакедемоні?
Вісник
1010 Повстав весь Лакедемон, і союзники
Всі піднялися, — не стає лиш цебрика!
Афінянин
Хто ж винен, що таке вам лихо випало?
Не Пан?
Вісник
Ні, Лампіто розпочала усе.
За нею, гей би на однім налигачі,
Усі по цілій Спарті поклялись жінки
Не допускать чоловіків до лон своїх.
Афінянин
Ну, й що ж ви?
Вісник
Важко, що й казать. Блукаємо,
Мов з ліхтарем по місту, спотикаючись.
Жінки ж наклали на свої смоковниці
1020 Печать мовчання, поки договору в нас
Не буде про замирення з Елладою.
Афінянин
Так он що! То по всій країні змовились
Про це жінки. Тепер я розумію все!
Скажи у Спарті, хай уповноважених
Сюди негайно для переговорів шлють,
Я ж в раді чоловічу поясню біду
Й послів од нас обрати вимагатиму.
Вісник
Лечу на крилах. Це розумно мовив ти.
Обидва виходять.
Провідця стариків
Ой, чи є в цілому світі звір, страшніший за жінок?
1030 не такий вогонь нещадний, не така зухвала рись!
Провідця жінок
Отому ж бо ти зі мною заповзявся воювать.
А могли б ми, бідолахо, в нерушимій дружбі жить!
Провідця стариків
Ні, повік не перестану я ненавидіть жінок!
Провідця жінок
Це вже як ти схочеш! Тільки голим бачити тебе
Я не можу. Глянь, із тебе всі сміються навкруги!
Підійду ось і накину цю одежину тобі.
Гра.
Провідця стариків
Непогано ти вчинила, присягнув би й Зевсом я!
Тож у запалі і гніві з себе скинув я її.
Провідця жінок
От тепер ти як мужчина. Не сміється вже ніхто.
1040 д якби ти не дражнив нас, то із ока я твого
Звіра витягла б лихого, що і зараз там сидить.
Провідця стариків
От чого мені свербіло! На, візьми вже перстень цей.
Витягни із ока звіра й покажи мені, чого
Досі так, клянуся Зевсом, в оці різало мені.
Провідця жінок
Та зроблю вже, хоч мужчина нелюб'язний з тебе був.
Гра.
Це так звір, о Зевс великий! Глянь, який там був
комар!
Бачиш? Ціле комарище з Трикоріфських драговин.
Провідця стариків
Зевс нам свідок, от спасибі! Ну й копав криницю він!
От і зараз ще струмками сльози ллються із очей.
Провідця жінок
1050 Дай тобі я витру сльози, хоч і був сердитий ти,
Й поцілую.
Провідця стариків
Не цілуй лиш!
Провідця жінок
Поцілую — хоч-не-хоч!
Провідця стариків
Не чіпай мене невчасно! Ну й лукаві зроду ви!
Дуже мудро і правдиво каже приказка про вас:
«Ох, із ними нам пропасти, і без них ми пропадем!»
Провідця жінок
Та вже час нам помиритись, і ніколи відтепер
Ми ні вам не зробим лиха, ні зазнаємо від вас.
Отже, станьмо всі до гурту і новий почнімо спів!
Хори поєднуються.
Перша половина хору
ОДА
Годі нам ворогувати!
Хай ніхто не скаже злого
1060 Ні про кого з громадян.
Будьмо ж ми щирі всі
В слові і ділах своїх.
Досить вже лиха нам
І без того випало.
Хай же всяк скаже нам,
Чоловік, чи жінка то,
Чи не хочете ви грошей —
Міни зо дві або зо три,
А то й більше?
1070 Гаманці у нас важкі!
І коли настане мир,
То ніхто про ці борги
Не згадає
І не правитиме з вас.
Друга половина хору
АНТОДА
Ми знайомих із Каріста
Дожидаємо на учту, —
Любих, дорогих гостей.
Є з бобів каша в нас,
Є свіженьке порося, —
1080 І смачне, і стравне,
Тільки-но заколоте.
Йдіть до нас всі гуртом,
До господи просимо!
Вранці вимившись у бані,
Заберіть дітей з собою
І приходьте!
У покої зразу йдіть
Прямо, не питаючи,
Розташовуйтесь як дома,
1090 Мов за вами
Двері скрізь замикані.
Провідця хору
Глянь, од Спарти посли по дорозі бредуть,
довгі бороди низько волочать,
А між стегон у них — так, немов частокіл,
хоч свиней заганяй в ту кошару.
ЕПІCОДІЙ П'ЯТИЙ
Входять спартанці.
Привіт вам, громадяни Лакедемона!
Розказуйте, з чим нині ви прийшли до нас?
Спартанський посол
Та що вже тут багато вам розказувать!
Чого прийшли ми — і самі ви бачите.
Провідця хору
Ой-ой! Понабрякали страшно жили всі,
Й запалення, здається, ще погіршало.
Спартанський посол
1100 Жахливо, що й казати! Хоч би швидше нам
Знайти того, хто може повернути мир!
Провідця хору
Ідуть сюди й тутешні, бачу, жителі,
Немов борці — в накидках, що при поясі
Чогось понадимались. Отже, й хворість їх,
Мабуть, чи не з причини гімнастичної.
Входять афіняни.
Афінський посол
Де Лісістрата, чи хто-небудь скаже нам?
Ось ми, мужчини, — отакі, як бачите.
Провідця хору
І тут ознаки всі тієї ж хворості.
Не корчить вас під ранок, не судомить вас?
Афінський посол
1110 Клянуся Зевсом, знемоглись до краю ми!
Якщо про мир ми швидко не домовимось,
То і самого намнемо Клісфена ми.
Провідця хору
То схаменіться, хоч плащем прикрийтеся,
Щоб часом хто, мов Герму, не зневажив вас.
Афінський посол
А й справді, Зевс нам свідок!
Спартанський посол
Діоскурами
Клянуся, ми уже прикрилися.
Одні й другі прикриваються.
Афінський посол
Привіт, лаконці! Біль страшний ми терпимо.
Спартанський посол
Страшенно й нам болить, мої лебедики!
Не знаю, як ті опухи й показувать.
Афінський посол
і по Розказуйте ж, лаконці, нам по щирості,
Чого сюди прийшли ви.
Спартанський посол
Домовлятися
Про мир.
Афінський посол
Гаразд. Для цього й ми прийшли сюди.
Чому ж нам Лісістрату не покликати?
Вона одна зуміє помирити нас.
Спартанський посол
То кличте ж Лісістрату, задля всіх богів!
Афінсккий посол
Здається, й кликати її нема чого.
Вона вже нас почула і сама іде.
З брами виходить під музику Лісістрата.
Провідця хору
Будь щаслива, з усіх наймужніша жінок!
Покажи нам, що ти незвичайна,
Благородна і лагідна, скромна й тверда,
і досвідчена, й мудра, й ласкава.
1130 Мов захоплені
