Українське письменство - Микола Зеров

Книжки і автори. «Леґенда однієї садиби». Поправте ласкаво «Історія» на «Леґенда». Повість існує і в українському перекладі, явно не з ориґіналу — в ЛНВ, під назвою «Інґрид».

Poor Yorick. «Kosmos». Образ світу — лотоса над темною тонею ріки — взятий з J. Lahora (Казаліса), французького парнасця (див. Гіляров, «Предсмертные мысли XIX в.»).

Cor anxium. 1. «Сон Святослава» дійсно приснився мені. Остання терцетка — зарисовка пейзажу, — те, що видко з мого вікна. Я прокинувся і підійшов до балкона, щоб прогнати владу сну. Взагалі весь цикл про «щемлячі» настрої — неврастенічний.

Дніпро. Приглянувшись до дат, Ви розрізните два поклади, що виникли після подорожей 1930 і 1934 году. Замикаються вони сонетом 5-м («Відповідь»). Образ Івана в цьому сонеті взятий з Довженкового фільму (знаменитого фільму, на мій погляд). Сонет 4, з яким він перекликається, є переказаний своїми словами докір Коряка, що наші поети, пишучи про Дніпрельстан, починають з минулого.

Tarde venientia. 1. «В травні». Сонетом цим автор ушанував улюблений свій кленок, що справді як кров буває на світлі ліхтарному, коли листя молоде. Назва «чорноклен» умовна. Це не чорноклен — він зветься якось інакше, іменем ботаніка з німецьким прізвищем. 2. «Щасливий, хто не знає», 3. «Визволення» і 4. «Чорніє лід біля трамвайних колій» — написані зумисне зниженою лексикою, щоб дати враження безпосередньої, невимушеної розмови з друзями.

Будівництво. «Брама Заборовського» (1—2) навіяна «Будівлями» Бажана.

Культуртреґери. 3. «Куліш». Відомість, що Куліш, умираючи, рвався писати і робив відповідні рухи, — взято з біографії Шенрокової («К. ст.», 1901). 4. «Горленко» спрямований проти статті Дорошкевича, в основі справедливої, але сумарної, грубої, позбавленої справжнього історизму (сенс літературного з’явища різний на різних етапах).

Зодіак. Не треба думати, що цей цикл матиме коли-небудь 12 поезій: назва умовна, аби тільки об’єднати якось ліричні переживання, навіяні зоряним небом (автор його картиною захоплюється майже так, як Вороний або Кант). 3. «Близнята». Фоном поезії є пейзаж, садиба С. Ф. Фещенка в Баришівці. Точкою зору взято одно місце, з якого я брав меридіан, щоб точно визначити час по зорях. О. Ф. Б., який знає садибу, — коли я прочитав йому сонет, — сказав зразу: «Так це ж Ваш сад у Баришівці, взятий з астрономічного пункту». 4. «Водолій» — враження ночі 11/12. VIII. 1900 р., коли мати везла мене з Охтирки в Зіньків, щоб я перебув дома кілька день перед заняттями в гімназії, куди я поступив допіру —

Поети Плеяди. Жоакен дю Белле (1525—1560), приятель Ронсара і теоретик його школи, автор «Оборони і висвітлення французької мови». Із його книги «Regrets» я взяв одну лише поезію — патріотичну, що мотивом «дыма отечества» перекликається з Гомером — і де цей мотив ще не пішов по стежці княжнінсько-грибоєдовської інтерпретації. «Antiquités de Rome» — досить велика книга, поезії звідти взято без додержання принципу логічної послідовності, отже, їх можна читати і в іншому порядку: II, III, І, IV.

Diversorum poëtarum hisus. «Ave vita» Зенона Пшесмицького (p. 1861) вибраний з міркувань, аби не пропустити ні одного сонетиста польського. Взагалі ж найкращий з них Міцкевич, є прегарні речі у Асника, Тетмаєра. Ридель зовнішній, а Стафф, хоч і пише сонети, але специфіки змісту в ньому не шукає.

Пейзажі. 2. «В Донбасі». Ст. Ниркове, село Миколаївка, 20 верст од Лисичанська. 4. «Дороги степові» — Побиванка і Шведська могила під Полтавою. В «кучах» возять здебільшого по Зіньківському шляху опішнянські горщики.

Образи і віки. Всупереч загальній думці, я вважаю, що більшість цих поезій наскрізь сучасна. Це спроби знайти світоглядні позиції в революцію — для прийняття її. Теми: 1) Сенс життя («Гільгамеш»), не шукаймо його в релігійній догмі, в старих казках; 2) «Хірон». Тема його: перемога культури над стихією, 3) Тема цінності почуття («Тезей»), 4) Тема здорової молодості («Саломея», «Навзікая»), 5) Тема цінності технічних здобутків («Олександрія»).

Ars poëtica. 2. «Данте». Поезія, якої я не розумію: подібно до «Сну Святослава» («Cor anxium»), ця річ мені приснилась. 4. «Читаючи поета» — катрени, перекладені з Фофанова, терцети містять полеміку з його романтичними обносками.

Програма дальшого сонетописання передбачає — а) доведення числа перекладних сонетів до 100 (єсть їх приблизно 25) і б) перегляд і остаточне вишліфування ориґінальних — з погляду фонетики і синтакси. Синтакса особливо страшна: структура сонета може повести до найнуднішої одноманітності, коли за тим спеціально не стежити.

Перша частина буде надрукована, принаймні готуватиметься до друку. Друга частина надбання сонетного, як надто інтимна, існуватиме тільки для кількох авторових приятелів і ніколи не вийде з тісного кругу споживачів. Я каюсь тепер, що включив кілька ориґінальних поезій в «Камену» і тим дав привід несумлінним людям à la Колесник тлумачити їх криво і навскіс. Наші мудреці не розуміють, що коли мати трохи більше дотепу, як вони мають, то кожен