Час настав - Костянтин Матвієнко
— Ну які там знання та інформація у студента? Не дури мені голови.
— Це стосується одного відкриття в галузі історії, у якому він випадково взяв участь. Мені простіше мати справу з молодою людиною, аніж спілкуватися з великою кількістю вчених, що вимагають значних коштів за контрактом, а якісно виконати його не здатні.
— Тепер розумію. Молоді мозки дешевше коштують. Він мешкає у гуртожитку? — спитав проректор.
— Ні.
— Тоді я не маю чим його притиснути.
— У вас працює мати Четвертинського, вона викладає філологію. Можливо, є змога якось вплинути через неї на поведінку сина. Я готовий добре, дуже добре віддячити вам за сприяння... — Бенціон виразно поворушив пальцями правої руки.
— Щось придумаю. Але коштуватиме це тобі недешево. Я ж лише господарник, на прийом на роботу чи на преміальні не впливаю. А чому ти просто сам не поговориш з його матір’ю? Дай їй грошей, чи що.
— Не з руки якось. Через вас надійніше.
— Ой, щось ти крутійствуєш. Ну, гаразд. Я поговорю із завідувачем її кафедри, можливо, разом переконаємо вплинути на сина, аби він співпрацював із тобою. Врешті, якщо вірити твоїм словам, то це у його ж інтересах. Подзвони мені у понеділок. Усе, бувай. І не забудь про вдячність.
Пінський, полегшено зітхнувши, вийшов із кабінету дикуна-завгоспа. Він таки чимало бачив різного чиновного люду, але на ТАКЕ ще не натрапляв! Дивовижно: як стрімко в Україні деградувала радянська, колись, бюрократія.
***
Владімір Тараторкін чекав на Алєксандра Дєнісова з Михайлом Полянським в офісі у приміщенні Фонду славної єдності. Щойно вони з’явилися, нетерпляче заходився розпитувати. Алєксандр одразу несубординаційно перервав його.
— Четвертинский расколол нас как пацанов детских! — почав він. — Представляешь, извините, представляєте, он прямо в лоб спросил меня, кто у нас в Федерации занимается пространственно-временными превращениями и историческими коррекциями. А Михаилу вообще без обиняков заявил, что цену ему не знают только те, кто не следит за политическими новостями. Короче, мы засветились, и вербануть его, похоже, не получится. Придется самим пробираться в пещеры и искать там портал.
— Не все так просто, — зауважив Тараторкін. — О порталах мы знаем лишь то, что они существуют. Техника безопасного их преодоления нам известна чисто теоретически. Если он уже побывал в прошлом, то, перед тем как самим соваться, лучше бы его расспросить, ну, или допросить, каким образом он это проделал и какие контакты там уже наработал. Кроме того, если он понял, кто мы, то уже сам по себе опасен. Я приглашу группу подкрепления: скорее всего, будем действовать силой. Александр, передай Тимофею, пусть не отходит от сканера: нам важно знать, когда пацан уходит в портал. Кроме того, нужно выяснить, каким образом в прошлое проходит сигнал мобильной связи...
— Я думаю, что слєдуєт попробивать єщьо раз заінтєрєсовать етого студєнта, — перервав його Полянський. — Нє забивайтє, прі сіловом варіантє ви ріскуєтє войті в конфлікт с нашимі властямі. Трудно сказать, как оні повєдут сєбя сєйчас, а мєждународний скандал только прівлєчєт нєнужноє вніманіє.
— Да вертел я ваши власти, знаешь где?! Меня интересует, почему он ведет себя так уверенно, даже нагло, — вів далі Тараторкін. — Вероятно, за ним кто-то стоит. Нельзя исключать, что это и есть ваши власти. Мы выяснили, с кем он говорил после пресс-конференции на троллейбусной остановке. Это очень крупный предприниматель из Донбасса, почти олигарх Юрий Карпенко, который при прежнем президенте был вхож во властные кабинеты, успел перебраться в Киев, но после третьего[30] тура выборов притих. Сейчас он ищет подходы к новым придворным. Что общего у него может быть со студентом, пока неясно.
— Очєнь інтєрєснєнько, — знову втрутився Полянський. — Карпєнко — уважаємий бізнєсмєн, і нє только в Донбассє. Єслі он общаєтся с етім парнєм, значіт, тот дєйствітєльно знаєт ілі можєт знать что-то очєнь важноє. Мнє Глєбушка давєча дал прочєсть досьє етого високомєрного студєнта. Попробую-ка я вийті на унівєрсітєтскоє начальство і попрошу устроіть єму нєбольшіє адміністратівниє проблєми, а потом сам жє помогу іх разруліть. Можєт, ето как-то поможєт вовлєчь єго в конструктівноє сотруднічєство ілі хотя би даст большє інформаціі о єго возможностях, — запропонував Полянський.
Тараторкіна пересмикнуло: мало того, що Арнаутський своею присутністю в країні створює привід для скандалів у пресі, так він ще й показує цьому Полянському зібрані його людьми матеріали! Але вголос відповів:
— Попробуйте, но предельно осторожно.
— Нє бєспокойтєсь. Я только поінтєрєсуюсь возможностямі одного моєго знакомого прорєктора-завхоза повліять на студєнта. Прорєктор вєсьма мнє обязан: ранєє он работал мєлкім начальніком в одном адміністратівном учрєждєніі і проворовался, я жє єго і от прокурора спасал, і організовал єму учьоную стєпєнь, і назначєніє в Унівєрсітєт, — розповів Полянський і, попрощавшись, пішов, залишивши, як йому здавалося, останнє слово за собою.
— Он хотя бы подписку о сотрудничестве с нами дал? — спитав Алєксандр, коли за політологом зачинилися двері.
— Представляешь, нет! Этот Миша работает из идейных соображений — за бабло. Александр, связывайтесь с вашим знакомым попом, нужно еще раз исследовать пещеру и определить, где находится портал. Пусть организует вам повторную экскурсию.
— Сделаем.
***
У стародавній садибі на Липках майор Служби Микола Трохимчук доповідав полковникові Петру Вовку:
— Уже протягом першого місяця після надання судової санкції на прослуховування завгоспа Балабухи було отримано позитивний результат. Виявлено липові тендери на закупівлю обладнання, завищені кошториси на проведення ремонтних робіт. Щонайменше два епізоди можуть мати судову перспективу, якщо правильно виконати процесуальні дії, але це клопіт міліцейського підрозділу з питань економічної злочинності. Є дещо серйозніше, і це в компетенції Служби: незаконне поселення іноземців під виглядом студентів у гуртожитки і сприяння в порушенні ними режиму перебування та реєстрації в країні, а найголовніше — організація майже примусового виїзду наших дівчат у супроводі цих людей до борделів країн південної Європи та Близького Сходу. Доказова база за деякими фактами повноцінна. Цього разу йому складно буде уникнути суду.
— Ми-то свою роботу зробимо, але коли передамо матеріали до прокуратури, то можуть виникнути несподіванки, як це вже одного разу було. Про суд годі й говорити, майоре, знову якийсь Полянський втрутиться, і вся робота коту під хвіст, — зауважив полковник.
— Є надія, що цього разу Полянський йому не