Коли Кулішеву характеристику стилю та мови Гулака і можна прийняти, то тільки з певним обмеженням, віднісши її до трьох-чотирьох виїмкових його творів, зосібна до півтравестованої «Любки» та перекладеного з Ґете «Рибалки».
«Рибалка» належить до нечисленних перекладів Гулака-Артемовського; травестійного в ньому небагацько, хоча в його підзаголовку ми й читаємо: українська балада.
Травестія у нас з'являлася звичайно в тих випадках, коли автор хтів сказати щось своє власне, але разом з тим не наважувався одступити од твору, який вибрав собі за зразок, засвоював його план, його засоби, цілу його концепцію і новий, свій зміст, формував по давній і чужій колодці. В своєму «Рибалці» Гулак-Артемовський вочевидячки намагається якнайточніше передати чужий зміст, чужу манеру. Зо всім тим «Рибалка» не цілком і переклад. Невиробленість української поетичної мови, незвичка до лаконічного вислову — не дали Гулакові змоги втиснути ґетевський матеріал у 8 строф, складених з коротких чотири- та тристопних ямбів; у нього і рядки довші (од 4-х стіп до 6-ти), і кількість строф більша (10 зам. 8) — взагалі рамки оповідання значно поширені. Беру прикладом початок балади. У Гулака:
Вода шумить!.. вода гуля!.. На березі рибалка молоденький На поплавець глядить і промовля: «Ловіться, рибоньки, великі і маленькі». Що рибка смик, то серце тьох! Серденько щось рибалочці віщує: Чи то тугу, чи то переполох, Чи то коханнячко?.. Не зна він, а сумує. Сумує він, аж ось реве! Аж ось гуде — і хвиля утікає! Аж гульк! — з води дівчинонька пливе, І косу зчісує, і бровами моргає.
В новому українському перекладі Дм. Загула:
Вода шумить, вода гуде. На березі рибак На вудку дивиться і жде — Спокійно, сумно так. Сидить і дивиться, і враз Розбіглася вода, І з хвилі вирнула в той час Русалка молода.
На цілу строфу коротше! Друга риса Гулакового перекладу — її вже ми бачили у вірші «До Любки» — це навантажування поезії деталями, і до того ж деталями, відсутніми в первотворі. У Ґете русалка виринає з хвилі
