Українське письменство - Микола Зеров

плід Зрадливим підступом людським В смертельно-душний світ?

А в Гулака —

     Вона морга, вона й співа: «Гей-гей, не надь, рибалко молоденький, На зрадний гак ні щуки, ні лина, Нащо ти нівечиш мій рід і плід любенький?»

Оповідання обростає цілим рядом конкретних подробиць, які помітно затримують його темп. І ще одна увага. П’єса Ґете — балада. Коли Гулак брався її перекладати, баладного стилю в українській поезії ще не існувало — була народна пісня, яку допіру почали збирати й вивчати, і була травестія, що мала уже за собою деяку поетичну традицію. Гулак скористувався засобами тієї й другої: від народно-поетичної традиції він узяв зменшені форми слів — дівчинонька, коханнячко, любенький, веселенький, брівки, ніженьки; разом з тим він не визволився і від деяких зворотів травестійного характеру і тим сполученням травестійного з пісенним позбавив свою п’єсу стилістичної суцільності. Справді, дивне враження у нього справляє така, напр., строфа:

     Коли б ти знав, як рибалкам У морі жить із рибками гарненько,      Ти б сам пірнув на дно к линам І парубоцькеє оддав би нам серденько.

Це «пірнути на дно к линам» видається певним дисонансом у фразі, як літера іншого шрифту в наборі. Воно мимоволі нагадує Палінурову смерть з «Енеїди»:

Еней велів його приняти, Щоб не пустивсь на дно ниряти І в луччім місці щоб проспавсь…

Перекладом мала бути, але стала по суті травестією і пушкінська «Полтава» під пером Євг. Гребінки (Опыт перевода «Полтавы», поэмы А. С. Пушкина).

Гребінка належить до покоління, що прийшло на зміну поколінню Гулака-Артемовського (народився він в 1812 р.). Але літературне обличчя, стиль і мова Гребінчиної «Полтави» не являють ні одної нової риси проти «Гараськових пісень» або «Енеїди». Це й зрозуміло: переклад «Полтави» Гребінка розпочав в 1831 р. ще студентом Ніжинської гімназії вищих наук кн. Безбородька, тільки приступаючи до літературної праці, і, як кожний початкуючий автор, використовуючи уже готовий, сформований стиль. Перекладаючи Пушкіна, він спромігся передати його лише в тонах «Енеїди».

Досить порівняти хоча б один уривок російського первотвору з його українською передачею, щоб побачити, як мало «спроба» Гребінки може називатися перекладом. Беру з «Полтави» характеристику історичної доби, на тлі якої розгортається фабула.

Была та смутная пора, Когда Россия молодая, В бореньях силы напрягая, Мужала с гением Петра.