Дафніс і Хлоя - Лонг
Мегакл похвалив його слова, послав по свою дружину Роду, а Хлою притиснув до грудей. Усі залишилися тут, у Діонісофана, переночувати, бо Дафніс присягав, що нікому не дасть забрати Хлою, навіть самому батькові.
Уранці Дафніс і Хлоя постановили повернутися назад на село. Вони посилалися на те, що не зможуть звикнути до міського способу життя, та й батькам хотілося влаштувати весілля за всіми пастушими звичаями. Коли прибули до господи Ламона, привели Дріаса до Мегакла, а Напу до Роди, і почали готуватися до весільної учти. Батько передав Хлою Дафнісу біля статуй німф, яким разом з іншими речами приніс у жертву й розпізнавальні предмети, а Дріасу додали стільки драхм, скільки не вистачало до десяти тисяч.
День був чудовий. Діонісофан наказав зробити з зеленого листя настил перед грогом, покликав усіх людей із села й там щедро їх частував. Сюди прибули Ламон із Мірталою, Дріас із Напою, родичі Доркона, Філет із дітьми, Хроміс із Лікеніон, прийшов навіть Лампіс, якому все вибачили. Учта була проста, селянська. Один виспівував пісню, яку співають на жнивах, інший розповідав дотепні жарти, як це буває, звичайно, на збиранні винограду, Філет грав на сирінзі, Лампіс на флейті, Дріас і Ламон витанцьовували, а Хлоя з Дафнісом цілувалися.
Недалеко від них паслися кози, начебто й вони були учасниками цього весільного свята. Це не сподобалося людям із міста. Дафніс кликав кожну козу по імені, давав їй зелене листя, брав за роги й цілував. Так вони жили не тільки тоді, а й пізніше: майже до кінця літ своїх вели пастуший спосіб життя, шануючи богів, німф, Пана та Ерота. Щороку збільшувалися їхні стадо кіз і отара овець. Найприємнішою їжею для них були фрукти та молоко. Коли народився в них син, то віддали його козі, аби годувала, а дочку, яка народилася після сина, годувала вівця. Сина назвали Філопіменом38, а дочку Агелою39. Тут вони вели пастуше життя аж до старості. Також оздобили грот німф, поставили нові статуї та спорудили вівтар Ероту-пастуху. Пан отримав житло: замість сосни — маленький храм, і назвали його Паном-воїном. Це все вони зробили пізніше й давали усьому свої назви. А тоді після весільної учти, коли настала ніч, відвели Дафніса з Хлоєю до кімнати молодих. Коли їх проводжали, то одні грали на сирінгах, інші на лютнях, частина несла весільні смолоскипи. А коли підійшли до дверей, заспівали різкими й гострими голосами, ніби не співали весільної пісні, а роздирали землю тризубом. Дафніс і Хлоя полягали, роздягнувшись, цілувалися, обіймалися усю ніч і не спали, як сови. Дафніс тепер здійснив те, чого навчила його Лікеніон. Тоді вперше Хлоя пізнала, що те, що діялося під лісом, було тільки дитячою забавою двох пастушків.
Переклад Віталія Маслюка
лонг
Дафніс і Хлоя
Лесбос — острів в Егейському морі біля берегів Малої Азії.
Ерот — бог кохання, син Афродіти, його зображували у вигляді пустотливого хлопчика з крильцями, луком і стрілами, якими він ранив серця закоханих.
Німфи — божества, які є втіленням сил природи. Розрізняли німф гірських (ореади), річкових (наяди), лісових (дріади) та ін.
Пан — бог лісів і пасовиськ, покровитель пастухів, зображувався як чоловік з бородою, цапиними ногами й рогами.
КНИГА І
Стадія — те саме, що стадій (старовинна одиниця виміру віддалі, яка дорівнює приблизно 180-230 м.).
Сирінга — сопілка, улюблений музичний інструмент пастухів, символ пастушого життя.
Хлоя — це ім'я сприймається як пастуше, мабуть, тому, що давньогрецькою мовою «хлоє» означає «свіжу зелень, молоді паростки».
Вакханки — жінки-супутниці бога Діоніса-Вакха, бога вина й веселощів, їх зображували напівроздягненими, у накидках зі шкур диких звірів і обвитим виноградом жезлом у руці.
Зевс — у давньогрецькій міфології верховний бог. Його батьком був Кронос, який пожирав своїх дітей. Щоб урятувати Зевса, його мати Рея сховала сина в печері на острові Криті, де його вигодувала молоком коза Амалтея.
Діоніс — бог виноробства, покровитель виноградарів і виноробів. Вважався також покровителем театрального мистецтва.
Сатири — у давньогрецькій міфології лісові божества, що супроводжували Діоніса. Зображувалися напівлюдьми-напівкозлами.
Пітис - дівчина, яку покохав Пан, була перетворена в сосну (з грец. ріtys — «сосна»).
Тірійські пірати — фінікійці-мореплавці, які грабували кораблі в Егейському морі.
Кнеміди — металеві обладунки, які захищали гомілки давньогрецьких воїнів.
«Після Дорконового похорону Хлоя, запровадивши Дафніса до гроту німф, обмила його...» — згідно зі звичаєм: після похорону всі присутні повинні були здійснити обряд омивання, що символізувало очищення від дотику до покійника.
КНИГА II
«...я старший від Кроноса...» — ці слова Ерота символізують одвічну силу любові, яка має владу навіть над богами.
Ехо — міф про Ехо розповідається в III книзі роману «Дафніс і Хлоя».
Мітинма — місто на острові Лесбосі.
Стратег — у Стародавній Греції воєначальник, якого вибирали народні збори.
«...з води виринув дельфін і поплив перед судном стратега, начебто вказував йому шлях...» — давні греки вважали дельфінів розумними істотами й друзями людей.
КНИГА III
Ітис — син фракійського царя Терея і Прокни, був убитий матір'ю, яка так помстилася чоловікові за те, що він зґвалтував її сестру Філомелу.
Драхма — давньогрецька срібна монета. 3000 драхм — достатньо значна сума.
Гори — помічниці Зевса, богині пір року.
КНИГА IV
Плетр — 31 метр, одна шоста стадії.
Семела — фіванська царівна, коханка Зевса й мати Діоніса.
Аріадна — дочка критського царя Міноса, яка допомогла героєві Тезею вбити чудовисько Мінотавра. Після того втекла з ним на острів Наксос, де герой
