Акупунктура міста - Жайме Лернер

Де-не-де можна побачити групки молоді, яка тихо спілкується. Вулиці потроху запруджує натовп вірян, які виходять з синагоги; їхні бесіди триватимуть іще довго-довго. Абстрагувавшись від релігії, раптово розумієш, що опинився у великому чаті.

Вулиці без автомобілів наштовхують мене на ідею бойкотувати машини. От би укласти угоду, підписавши яку всі мешканці міст переконались, наскільки краще місто без машин. Вони б мали змогу переконатися, що тиша така ж важлива, як і якість життя, і допомагає сповна почути звуки міста.

От і закінчується Йом Кіпур. З першою зіркою на небі всі прямують до величезного патіо Стіни Плачу в очікуванні сигналу шофару. Труби, що їхнє сурмлення повалило ту уявну стіну, тепер звучать для людей, які назавжди вкоренили свою ідентичність у тому мурі. Здавалося би, кілька каменів, але протягом тисячоліть вони були беззаперечним нагадуванням — своєрідним посланням теперішності.

У Стамбулі ви щодня відчуватимете магічний момент. У другій половині дня, коли мусульмани починають свою вечірню молитву до заходу сонця, всюди раптово проникає тиша. Тиша, що її порушує лише звук міста, яким ми можемо насолодитись о цій особливій порі.

Це миттєве і дивовижне перетворення. Уявіть собі, сповнений руху, динамічний, з майже мільйонним населенням мегаполіс раптово огортає тиша. Лише слабка луна доноситься з усіх мінаретів міста. Заворожлива послідовність звуків. У цей момент звуком міста є голос віри.

Хороша акупунктура тишею — це сприяти тому, щоб усі могли почути справжній звук міста. Відкинути все зайве, очистити й налаштувати справжнє звучання міста. Налаштовувати голос міста тишею — моя давня мрія. Як ліхтарники за давніх часів виконували свою благородну місію, даруючи світло гасовим ліхтарям, що освітлювали міські вулиці, так і я завжди хотів налаштовувати звучання міста.

Чи може просте планування вулиць вплинути на поведінку міста? Акупунктура на алеях Барселони дає відповідь на це запитання.

Барселона — одне з найжвавіших міст світу. Точніше, найбільш наповнене життям. Це зумовлено не лише запальною каталонською вдачею його мешканців. Цьому сприяла низка обставин та чинників.

Барселона — одне з найвелелюдніших міст світу, каталонський дух, Середземне море, історичні передумови, проте ідеальним місцем для виру міського життя є саме алейки.

З раннього ранку алеї Барселони сповнені руху. І повсякчасне святкове нуртовиння протягом кожного дня демонструє нам, що, без сумніву, алейки є чудовим місцем зустрічей. Там люди — це одночасно актори і глядачі невпинної вистави міста.

Звісно ж, на вуличках інших міст світу вуличні музики, міми чи фокусники — не диво. Та в жодному місті їх немає так багато.

Здається, наче опиняєшся у фільмі, де кожен закуток алеї — це великий ярмарок, насичений життєвим буйством.

У кожному місті є галереї. Деякі з них дуже прості, оточені крамницями, інші — грандіозної величі, як, скажімо, галерея Вітторіо Еманюеле в Мілані. Це найкрасивіше місце зустрічі. Або ж, до прикладу, виставковий ГУМ у Москві чи галері Лафайєтт, французька мережа універмагів у Парижі.

Саме в Парижі сконцентровано найбільше різноманітних галерей. Галереї Вів’єн і Кольбер такі взаємопов’язані і прекрасні. Або ж Пасаж Панорам, неподалік від Бурси. Мене безкінечно приваблює в галереях не те, що вони старовинні й наповнені, а власне сама якість крамничок, деталей і вітрин. А також той факт, що найдрібніше мереживо, стрічки, прикраси, музичні скриньки тут продаватимуть так, немов це найцінніша річ на світі.

Але справжня важка артилерія цих галерей на площі Пале-Рояль — це війська олов’яних солдатів. У цих виставкових пасажах можна купити все, включно з дрібною оздобою та медалями, і вийти прикрашеним ошатніше за фельдмаршала на параді.

В акупунктурі важливо, щоб укол голкою був миттєвий.

Важко уявити акупунктуру, коли голку вводять повільно і болісно. Якісне голковколювання має бути швидке і точне.

Так само і з акупунктурою міста. 1972 року в Курітібі було створено першу пішохідну зону. Втілили цей задум за три доби.

Досі пам’ятаю гучний протест власників магазинів, коли ми оголосили про реалізацію проекту. Ми передбачали, що буде важко, адже в будь-який момент роботи може припинити єдине рішення суду на користь противників. Було вкрай важливо зробити все якнайшвидше, у стислі терміни. За попередньою оцінкою керівника робіт, на виконання цього проекту мало піти щонайменше кілька місяців. Я наполіг, що слід укластися у дві доби. Впевнений, мене сприйняли за божевільного. Потім керівник погодився спробувати завершити все протягом місяця. Я знову відмовився, і потроху почали надходити нові пропозиції щодо виконання цього проекту: йшлося про те, щоб заздалегідь приготувати техніку і матеріали, мобілізувати спеціальні групи для підготовки тротуарів у кожному блоці.

Максимум, на який керівник проекту погодився скоротити термін виконання, — тиждень. Але і це його рішення я оскаржив і нам вдалося дійти спільної згоди: роботи триватимуть три доби.

Працювати почали у п’ятницю ввечері, плануючи здати в експлуатацію нові тротуари на вечір понеділка.

У разі, якщо городяни не схвалять змін, ми завжди могли повернутися до попереднього варіанта. Але важливо було, щоб люди побачило готову роботу. І нам це вдалося.

Наступного дня після відкриття один з підприємців, який очолював петицію проти проекту, надав мені нове звернення: нехай робота триває у тому ж дусі, і слід охопити якнайбільшу територію.

Оперу Араме, театр, споруджений на місці закинутого кар’єра, звели за три місяці. Не йшлося про рекорди, просто з певних