Українська література 17 століття - Автор невідомий

Аминь.

ПОВІСТІ ТА ОПОВІДАННЯ НА МАНДРІВНІ СЮЖЕТИ

повість ПРО ТРОЮ

Бяше в перваа времена цар нікий именем Прийдеш1. И в нікій день, бьівшу ему на лові в нікоем морском отоці, у него же от единьїа страньї течаше великое море, а от другіа страньї — Скомандра-ріка 2, и от третіа страньї — Пелешино море3, а от четвертна страньї стоаше луг Дудома4, а от пятіа страньї — юдоль, ндіже растяху древіе и цвіти многораз-личніи, видів же цар доброту міста и начат здати град во имя своє. И послі своего живота повелі сину своєму здати гакожде.

И прочІи заповідаха кождо своєму сьіну. И с прежньїм царем, иже начат здати, всіх шесть до Троила-царя 5, иже больши всіх діло сотвори, и нарече во своє имя Троа-град.

Троил-цар роди Пріама-царя , [а у нєго царица] именем Екама 7. И в нощи виді сон и сказа мужу своєму Пріаму-царю:

— Родих,— рече,— главню и взьійде на небо и паки возвратися и паде в М"оре. И изьійдоша из моря искрьі, яко пламень, и падоша на Трой, и погори весь град,.

Цар же сказа сіа боляром и волхвом, и мудрецом и всім людєм.

И ріша ему:

— Господи царю, родитея от жени твоея сьін, его же ради изгорит и разоритея* Трой-град. И не останет камень на камени.

Цар же рече жені своей, егда родит сьіна, да повелйт убити его.

Она же рече:

— Зіло рада есмь сие сотворити.

Егда же роди царица Екама сина и виді отроча красно зіло, изжалися, яко мати, и не вьзможе убити его. Но повит его в рнзьі многоціннн и повелі его поврещи далече от града и с ним много злата и еребра.

И обріте его пастир овчій стар, ему же жена роди сьіна. И повелі ей обрітена отрока кормити. И бившу ему седми літ, нарече его Фарьіж8 Пастьіревич.

И хождаху со отцем своим оба отрока [на поле] и играху. Фарьіж же связаваше дваи вола и бодяхуся. И кій премо-гаше, тому сплеташе вінець от масличіа, кий же изнемагаше, тому віаше от сламьі и полагаше има'на рогу.

И егда возрасте Фарьіж, хождаше з добрьіми витязи и преодоліваше их в коейждо игрі. И прободе за щитом единаго витязя.

И в то время, брак творяше 9, вошел цар и призва боляре и болярини36 и Фарьіжа Пастьіревича.

И приидоша на оно веселя три женьї, их же пророчици нарицаху 10. И єдину не позваша, яко сварлива бі . Она же за оно незваніе помьішляше, како бьі сваду сотворити. И сотвори яблуко злато и написа на нем:. «Котораа от тіх жен и пророчиц благообразнійши да будет, то [й] сіє златое яблоко». И повелі воврещи яблуко во вертоград.

Его же обрітоша три оньї женьї и прочтеше. Моляху Фарьіжа Пастьіревича кааждо их, да присудит ей яблуко:

— Оповіж мене добрій шу от тіх.

Посліди же третіа рече:

— Присуди мні сие яблуко, да ти дам Елєну 12, царицу Менелаа, царя греческаго, иже всіх нас и всіх греческьіх жен добрійши. И дам ти имя ново, и будет имя твоє Алек-сандрІЗ-Фарьіж. И повім ти отца и матер, ніси бо тьі того старца сьін, но отец ти єсть Пріам37-цар и мати Екама-царица.

И присуди Венуши14-госпожи яблуко. И сльїшав от неа сіа, возвеселися зіло.

И взят прощеніе у старца, иже отец ему нарицашеся и прийде в Трой. И пріат его Пріам, отец его, и мати его Екама-царица.

И призва Пріам-цар пророки и волхвьі и рече:

— Кто ми поспішит, еже еще наздати Тройскьій град, и аз дам ему три міри злата.

И сльїшаста два діавола земленая, и приіііедше, ріша царю:

— Мьі хочем создати, да нам даси и наю зная.

И начаша здати. И Тебуш3815 бі гусельник и гудяше в гусли. И зидашеся Трой, где они повеліваху. А Нептена-буш16 именем хожаше в море и ношаше из моря вар и каменіе и воду.

И звершиша все діло и ріша цареви, и да им даст,. еже обіща.

И разуміша, яко преобиді их.

И разгнівашася и рекоша:

•— Мьі есмо сотворили Трой-град, мьі умислили, како и разорити и во дни Пріамовьі.

Ипитер-волхв 17, его же и пророком нарицаху, прорече, яко хощет Александр прийти во Греки и царицу Елену взяти, ея же ради Трой разорится.

Такоже и женьї они, иже разгнівашася яблука ради златого, иже пророчица нарицахуся, помьішляху, како бьі Трой разорился.

Испроси же ся Александр-Фарьіж у отца своего Пріама-царя, и прийде к Менелаю, царю греческому, еже єсть еллин-скому, служити со многим богатством и со отроки.

И сльїшав, Менелае-цар изьійде противу ему далече и ці-лова его.

И рече ему Александр:

— Прийдох аз, царю, служити тебЬ не на златі и сребрі, но, да разуміеши, яко будет честь сего ради, на твоем дворі.

Сльїшав же сіа, Менелае-цар возвеселися зіло и введе его ко Елені-царици в полату.

И ядаху и піаху наедині червено вино.

И егда умьіваху руці и обрусом отираху, Александр писаше на обрусе червенньїм вином ко Елені сице:

— Царице Елено, люби мя, яко же и аз тебе.

После же Мене [лає]-цар ко брату своєму Агемену18-царю, глаголя:

— Буди о сем весел, брате мой, яко хотят мні служити братіа моа цари.

Отписа же ему брат егос

«Аз о обм весел есмь, яко мьі самодержци есмьі. А о сем нісмь весел есмь, яко наша братіа приидоша служити нам, но и зіло озлобихся. Блюдися, да не пришед чужаа доброти и возмет нашу честь, а нам срамоту нанесет велію».

По сем же сльїшав Менелае-цар, яко отвержеся от него русаг Каакинмский 19 и собрав многу рать, поиде на них. Повелі и Александру.

Он же ся сотворися болен и лежав во царской полаті.

— И егда,— рече,— здрав буду, гряду во слід тебе.

И по отшествіи Менелая-царя изьійде царица Елена из

греческими боляринями и дівицами проходитися по граду. Александр же восхитив Елену-царицу под пазуху и вшед в борзий корабль со отроки своими и приде под Трой-град.

Тройстіи же господіе не хотяху изьійти противу ему, віду-ще, колико хощет проліатися кров за Елену. Изьійде противу его отец его Пріам,