Українська література 17 століття - Автор невідомий
Егда же просія світом діл своих добрих всюду и вь дале-чійшія страньї, обрітеся тогда на имущая архіерейска вінца церков престольная єпархій владьімерскія и суждаль-скія. Церкви же краситися достоит вінцем звіздечним, якоже Іоанн святий в «Откровеніи» написа 4. Не бі на том престолі пастьіра, аки пресвітлаго солнца и аки совершен-ния луни, аки не мощи тогда той церкви похвалитися пса-ломски: «Престол его, яко солнце, предо мною и, яко луна совершєнна» 5. В то убо время изволеніем пастирей начальника Іисуса, вручившаго иногда паству овец своих любящему его Сімону Петрови 6, сей блаженний Сімон, возлюбивий пречистую его богоматер, вознесен бисть на престол пастьір-скій богохранимому граду Владимеру и Суждалю.
И украсися яві вінец тамо сущія церкви світом звіздеч-ньім, престол же ея просвітися, яко солнце и яко луна совер-шенна, егда на високом том степени много паче світліє сей добрий пастир просія добрими діли и, аки звізда утреняя, и, аки луна полна, и, аки солнце. Просія же, ученіем просві-щая, любовію согрівая, благодатію же, от бога умоленною, живот дая. Помишляше той, яко звізда утреняя концем єсть нощи, началом же дне, тім же, изображая ту, храняша овца своя всяко от діл темних, помраченних гріхом, и настав-ляше на діла світла, благодатію просвіщенна. Разсмотряше такожде, яко солнце и луна дві суть неусипная небесная очеса, тім же содержа престол, світящ, аки солнце и аки луну совершенну, и на самом себі изьявляя та неусипная небесная очеса, сь всякою бодростію стадо своє пасяше. И тако сь всяким прилежаніем и опаством подвизашеся
о богом врученній себі пастві, и вь званій, своем благоиску-сен обріташеся.
Обаче и трудов своих иноческих никакоже оставляше, всегда воспоминая и в умі содержа преподобних отец печер-ских трудьі и подвиги, душею же радуяся, яко сподобися там образ святьій ангельскій воспріяти и сожитель их бьіти. Т-Ьм же и в помощ себі молитв их призьіваше и предстательством тіх, благодатію же божіею добрі престол свой строяше.
Яко исполнитися на нем и прочіим подобіям и имінова-піям Сімона, іерея великаго, угодившаго богу в Ветхом Завіті. Пишет бо разві преждереченньїх именованій о своєм Сімоні Сірах, яко бі еще той, аки дуга небесная, аки цвіт шипок, аки крин, аки стебло ліваново, аки огнь и ліван в ка-дильници, аки сосуд злат, аки маслина и аки кипарис. Но вся добродітели пастьірскія, сими таинственними образьі прояв-ленньїя, и сей наш добрий пастир Сімон святий исполни. Печаше бо ся о храненіи во людех своих мира, образованнаго небесною дугою. Учаше ділом терпенія, аки цвіт шипок, растущ в терніи, возжращая в мьісленном вертограді пастви своея; наставляше твореніем и ученіем на непорочную чистоту, аки крін біл насаждая; исправляше в подражаніе всім к богу молитву, аки стебло ліваново или кадильно умножая; благодаряще бога в скорбех, и кь томужде своих си поучаше, аки ліван в огни оборяющ предоставляя; предла-гаше сосуд злат любве и премудрости духовния; вкореняше маслину милосердія ко ближним, такожде и кипарис превьі-сок помьішленія вину о бозі.
И понеже тьія вся добродітели в Печерском святом монастирі на скрижалех сердца своего написа и навиче от житій преподобних отец, велію ревность имі и прочіим правовірним на пользу житія святих отец тіх писаніем преподати. Найпаче же аще би что ненаписано било или сь книгами вь небитіе пришло нестроенія ради и браній, случаю-щихся тогда в Россіи многажди. Тім же и сь великим тщаніем испитоваше, аще кто самовидец бил или слишатель извістен коему печерскому чудеси, и сія вся, аки пчела премудрая, вьедино сьбираше. И тако паки (возвращающеся на преждереченная, возглаголем) просвіти нас світом солнечним, лунним и звіздечним. Ибо написа нам чудеса преподобнаго Антонія, аки світозарнаго солнца, и чудотвор-ное окованіе раки преподобнаго Феодосія, аки луни полньїя, кь сим же сказаніе о святой небеси подобной церкви Печер-ской, ея же поистинні престол, яко солнце и яко луна совер-шенна... Та же многа житія святих черноризцев печерских древнійших, світящихся, аки звізд, блаженному Поликарпу кь написанію извісти... Посліди же сам прочіих преподобних звіздоносния добродітели и чудеса сь богодухновенним наказаніем кь томужде Поликарпу написа.
Извістно же єсть от писанія его, яко презільную любов и віру имі кь пресвятій богородици и кь преподобним отцем
Антонію и Феодосію Печерским, яко мнітися ему неразлучні вь пещері жити: тілом бо точію в єпархій живяше, душею же и умом всегда сь преподобньїми обиташе. И поистинні, яко же Сімон Петр, паче всіх ревнійшій любитель бьість самаго господа, сице и сей, тезоименитьій тому пастьір свя-тьій, кь пречистій богородиці и обители ея Печерской паче всіх ревнійшій любитель показася.
И бі видіти во дни его знаменіе веліе на небеси печер-ском, яко имі жена, невіста неневістная, пресвятая богоро-дица, под ногама своима не точію світ лунньїй, но и звіздеч-ньій, и солнечньїй. Ибо сей добрьій пастьір, світяся добрьгми дільї, яко же ріхом, и, аки звізда, и, аки солнце, не точію, аки луна, таковое смиреніе являше, яко писати ему в посланій своєм, єпископу сущу: «Аще бьі ми,— рече,— мощно смітьем помятену бьіти в Печерском святом монастьірі и попираему ногама»,— яко же посланіе его пространніе свідительствует.
Потрудися убо сей добрьій пастьір много, пасьій овца своя не смертньш коим брашном, но животньїм, ибо предложеніем житій святьіх печерских и вь своєм животі, и вь книгах своих. И пребьів дванадесят літ на пастьірском престолі, отиде кь пастьірем, на дванадесяти престолех сідящим,. и кь самому пастьірей начальнику Іисусу на пріятіе неувядаемаго вінца славьі достойньїя и, аки звізді, и, аки луні, и, аки солнцу. Тіло же его честное, по желанію, извіщенном в посланій кь блаженному Поликарпу и по вірі его и любві кь преподобним, положенно єсть вь пещері, идіже и до ньіні вь неувяда-емом нетлініи пребьівает вь честь, славу и хвалу богу, вь тройци єдиному, отцу
